Вибрані твори

А приймаючи тезу, що людський розум тiею здатнiстю не володiе, критицизм веде до принципового скептицизму, згiдно з яким усякi спроби створення такого наукового, рацiонально обгрунтованого погляду на свiт i життя вiд початку приреченi на неуспiх. Виходячи з такого стану справ, критицизм уважае всi метафiзичнi системи поглядами, з якими наука не мае та не може мати нiчого спiльного.

Але чи таке пристосування наукового критицизму до всякого без винятку фiлософського, тобто метафiзичного, погляду на свiт i життя справдi е правильним? Напевно, фiлософський погляд на свiт i життя е ненауковим поглядом хоча б тому, що не бувае сформульованим iз науковою точнiстю й не припускае логiчного обгрунтування.

Та чи наука дiйсно нехтуе всiлякими такого роду поглядами або чи, нехтуючи ними, чинить правильно? Є сфери, де ними не нехтують. Існуе, наприклад, народне цiлительство, сукупнiсть поглядiв на лiкувальний ефект певних процедур, певного зiлля або iнших лiкiв. Такi погляди мають винятково ненауковий характер – тi, хто iх подiляе, не вмiють анi належно iх формулювати, анi методично обгрунтовувати. Однак у цих народних лiкувальних пiдходах знаходиться не одне зерно правди, яке з плином часу здобувае наукова медицина, котре – якщо дозволено так сказати – вводить у сферу науки та котре вона пiзнiше вносить як здобуток у скарбницю свого найстрогiшого об’ективного знання. Отже, народне цiлительство зовсiм не позбавлене вартостi для науковоi медицини; тому таке лiкування не можна назвати ненауковим у тому значеннi, наче б воно мiстило речi, якi суперечили би науцi; адже воно е ненауковим, передусiм з позицii науковоi методологii, але воно водночас е донауковим, бо е давнiшою вiд науковоi медицини стадiею розвитку поглядiв на лiкування. Неважко й з iншими прикладами такого роду; достатньо вказати на спiввiдношення первинних, народних правових поглядiв i науки права або на зв’язок народних передбачень погоди з науковими метеорологiчними прогнозами. У всiх цих випадках маемо справу з поглядами, без сумнiву, ненауковими, та не менш безсумнiвно, донауковими, значну частину яких наука, мiрою свого розвитку, вiдкидае, але iншу частину з плином часу починае визнавати, а визнавши, робить своею власнiстю. Доки не висловиться наука, доти людина послуговуеться донауковими поглядами в тих випадках, коли iй ще бракуе наукових поглядiв, але в яких вiдчувае нагальну потребу мати взагалi який-небудь погляд.