Вибрані твори

Отож, багато чого говорить за те, що подiбним чином ми можемо дивитися на вiдношення фiлософських, тобто метафiзичних, поглядiв на свiт i життя, до того iдеалу, яким е науковий погляд на свiт. З цього погляду метафiзичнi системи виглядають як справдi ненауковi, але водночас як i донауковi погляди, а отже, такими, якими наука не повинна, без винятку, легковажити або спростовувати. Адже в цих ненаукових поглядах на свiт i життя може критися не одна iстина, до котроi, щоб виявилося усе ii значення, потрiбно тiльки наукового пiдходу.

Це наукове схо-плення iстин, якi криються в метафiзичних системах, не може бути здiйснене з позицii наукового погляду на свiт i життя, через те, що ми не маемо такого погляду; тож тому його здiйснюють окремi спецiальнi науки вiдповiдно до свого зацiкавлення цим питанням, цим поняттям, цим твердженням. Приклади нам постачае iсторiя наук в iхньому вiдношеннi до метафiзики; може достатньо пригадати про демокрiтiвське поняття атома та про аристотелiвськi поняття акту i потенцii, введенi в обiг науки фiзикою, або про цiлком метафiзичну концепцiю несвiдомих психiчних фактiв Ляйбнiца, пiзнiше введену в науковий обiг психологiею. Здiйснюючи науковий аналiз певних, спершу метафiзичних, поглядiв, окремi науки разом працюють також i над структурою науковоi картини свiту i життя, то до такого загальнонаукового погляду схиляються й самi творцi метафiзичних поглядiв, бо вони у своiх задумах враховують результати спецiальних наукових дослiджень, то, знову ж таки, виникае мiж ними певна спiвпраця: спецiальнi науки беруть певнi iдеi, поняття i тези з метафiзичних систем i повертають iх метафiзичним системам у науковому виглядi. А мiрою розвитку цього процесу, фiлософський погляд на свiт i життя щораз далi виходитиме за межi ненауковоi та донауковоi стадii i, таким чином, поступово наближатиметься до науковоi картини свiту та життя.

Однак лишень наближатиметься, бо накреслений вище шлях розвитку нiколи не буде завершеним.

Коли б вiн став завершеним, ми б отримали цiлком завершений науковий погляд на свiт i життя. Отже, такий погляд так само нiколи не стане долею людини, як зовсiм нiколи не стане нею завершення взагалi якоi-небудь науки. Науки iснують, поки живуть люди, а поки живуть люди, науки розвиваються. Ми справдi не знаемо такоi науки, яка би була повнiстю завершена й утворювала вже замкнену раз i назавжди цiлiсть.