Вибрані твори

Knoodt, De Cartesii sententia «cogito ergo sum», Breslau 1845.

45

A. Arnauld, Des vraies et fausses idеes, t. XXXVIII збiрки праць з 1780 р., с. 198, def. III.

46

«Врештi, щоб не опинитися в зачарованому колi стосовно того, що я не припустився помилки, оскiльки сказав, що не вважаемо iнакше, нiж те, що чiтко i роздiльно сприймаеться, е вiрним, оскiльки Бог iснуе, i ми не визнавали б iснування Бога, якщо б не те, що ми чiтко i роздiльно сприймаемо, про що я уже достатньо чiтко пояснив у вiдповiдi щодо ІІ закиду, тобто розмежування того, що чiтко сприймаемо самою рiччю, вiд того, що пам’ятаемо перед чiтким сприйняттям.

Адже спочатку нам стае очевидно, що Бог iснуе, оскiльки ми спираемося на думки, якi це доводять; згодом же нам вистачае згадати певну рiч, яку ми чiтко сприймаемо, так, щоб ми були певними у тому, що вона е iстинною, але цього було б недостатньо, якби ми непомильно не знали, що Бог iснуе» (Явзр. IV).

47

Med. III.

48

Diss, de meth.

, с. 18.

49

Synopsis IV Med.

50

Med. V.

51

Ibidem.

52

Resp, ad VII object.

53

Resp, ad II object., с. 69.

54

«Тому вимагаеться, щоб сприйняття (перцепцiя), на яке може спиратися певне та непомильне судження, було не тiльки чiтким, а й роздiльним» (Princ. phil. I. 45).

55

«І тому очевидно, що воно (тверде та незмiнне переконання) не створюеться стосовно того, що сприймаемо хоча б трiшки туманно чи неясно» (Resp.

II. с., 67).

56

«Також (тверде та незмiнне переконання) не створюеться стосовно того, що сприймаеться, хоча й чiтко, але самим вiдчуттям… тому достатньо, якщо воно iснуе, щоб створювалося лише стосовно того, що чiтко сприймаеться мисленням» (Ibidem).

57

Epistulae II. 60.

58

«Нещодавно я зазначав, що хибу як таку можна вiднайти лише у судженнях. – Що ж стосуеться iдей. то не можуть бути хибними у властивому значеннi.

– Також не слiд боятися хиби у самiй волi чи вiдчуттях» (Med. III).

59

Epistulae II. 60.

60

«Сама дiя судження, яка не полягае нi в чому iншому, як у погодженнi (assensus), тобто у ствердженнi чи запереченнi i т. д.» (Notae in programma, c. 161).

61

«Вiдтак iснують окремi судження, стосовно яких я повинен бути обережним, щоб не помилитися» (Med. III). Див. пiдсторiнкове покликання 45.