Вибрані твори

Отже, якщо Кант справдi стоiть на початку того етапу фiлософii, який завершуе цикл чотирьох перiодiв, спричиняючи ii найбiльший занепад, то в такому разi з тiеi iсторiософськоi iстини для сучасноi фiлософii випливае важлива наука. Ми не можемо навчатися у Канта, вчитися в нього фiлософування, зводити далi будiвлю фiлософii на закладеному ним фундаментi. Нам потрiбно слухати iнших учителiв; i цих учителiв ми знайдемо на кожному з перших етапiв фiлософii, як в античностi, так i в середньовiччi та й в новочасну добу.

Не е вони, щоправда, всi мiж собою рiвнозначними, бо, наприклад, перший етап середньовiчноi фiлософii мае тiльки позiрно щире та чисте зацiкавлення фiлософськими проблемами, займаючись ними з огляду на потреби догматики; однак св. Тома попри те благотворнiше й кориснiше за Канта впливатиме на того, хто бажае навчатися фiлософii. Отже, правдивого методу i гiдних для наслiдування зразкiв слiд шукати в тих фiлософiв, якi стали бiля вершин перших етапiв. А до них належать Аристотель, Платон, Декарт, Джон Лок та всi тi, якi пiшли вказаним ними шляхом.

На сьогоднi про це пам’ятати дуже важливо. Адже знаходимося ми на початку нового етапу. Усе вируе й кипить. Однi вбачають спасiння в догматизуваннi середньовiчноi фiлософii, другi – в психофiзицi, третi – в позитивiзмi, iншi – в спiритизмi, ще iншi – у цiлковитiй лiквiдацii фiлософii та видаленнi ii з ряду умiнь. З огляду на цю розбiжнiсть поглядiв i напрямiв потрiбно зберiгати тверезiсть i не звертатися за порадою до власних уподобань та упереджень, а слiд звернути свiй погляд до iсторii, яку вже стародавнi назвали нашою вчителькою.

І вiдповiдь, яку вона нам дае, дiйсно зрозумiла, а тi, хто ii почув, не тiльки самi для себе здобули хвалу, а й значно спричинилися до поступу самоi науки.

Досить згадати молодого Мiла, бо кожен знае, скiльки йому завдячуе логiка. А Мiл не пiшов слiдом за Кантом, а за Френсiсом Беконом. А сучасна психологiя, яка пророкуе собi прекрасне майбутне, може й сама не знае, що дiе просто всупереч поглядам Канта i крокуе шляхом, яким перед нею проходили Аристотель i Джон Лок.

А чи ж i сьогоднi фундаментом усякоi метафiзики не залишилося декартiвське «cogito ergo sum»?

Справдi, якби фiлософiя iсторii фiлософii нiчого iншого нас не навчила, окрiм шляху, на якому можуть успiшно та з користю вестися, власне кажучи, фiлософськi дослiдження, то й тодi вона мала б незвичайну вартiсть.