Вибрані твори

А особливо наше поколiння повинно цю вартiсть належно оцiнювати i враховувати, адже, можливо, людство, як нiколи, безпомiчно стоiть на схилi вiку i не знае, куди повернути. Отож, обов’язково потрiбно, щоби принаймнi фiлософи «не втрачали голови» та знали куди потрiбно iти.

А дiзнаються вони про це вiд фiлософii iсторii фiлософii.

    Переклад з польськоi Маркiяна Боднарчука

Сучасна фiлософiя про безсмертя душi

У католицькiй релiгii безсмертя душi не е проблемою, а е змiстом одного з основних постулатiв вiри; переконання Костелу в безсмертi формулюеться коротким та категоричним висловлюванням в останньому абзацi Символу Вiри й грунтуеться, з одного боку, на власних словах Сина Божого та науцi Апостолiв, а з другого – на iсторичному фактi, на воскресiннi з мертвих.

Але про безсмертя людськоi душi говорить не лише релiгiя; безсмертя належить до тих, зрештою, нечисленних предметiв, якими релiгiя займаеться спiльно з фiлософiею. І хоча сучаснi позитивiсти та агностики вiдмовляють фiлософii у правi займатися питанням загробного життя, волаючи <^погаЬiтш», вони не перероблять людей i не загасять у людських серцях жаги знання, яка, мабуть, найголоснiше заявляе про себе саме в тi хвилини, коли ми стоiмо над трупом дорогоi нам особи й запитуемо себе перед холодним, синiм i нерухомим тiлом, чи то вже все закiнчилося.

Однак тi, що не визнають за людським розумом здатностi самотужки розв’язати загадку смертi та вiдсилають тих, хто не хоче або не може задовольнитися простою вiдмовою, до релiгiйноi вiри, можуть послатися на iсторичний факт, який пiдкрiплюе iхню думку та iснуе вже кiлька десяткiв столiть i тривае й до сьогоднi, тож кожен може будь-коли переконатися в його реальностi. Цим фактом е незгода, яка пануе мiж фiлософами, щодо безсмертя людськоi душi. З такою самою категоричнiстю, з якою однi стверджують, буцiмто володiють неспростовними доказами, якi виключають можливiсть найменшого сумнiву щодо безсмертя, другi твердять, що цi так званi докази е софiзмами, якi розвiнчуються точним розмiрковуванням, котрому вони не здатнi протистояти. Тож, коли стiльки поколiнь, що займаються iнтелектуальною працею за таких розмаiтих умов, не дiйшли до жодного остаточного висновку – так що суперечка щодо безсмертя i сьогоднi точиться не менш завзято, як i за часiв грецьких софiстiв та Сократа, – то, певно, треба визнати, що це питання належить до тих, на якi людський розум нiколи не знайде вiдповiдi.

Проте на такий висновок е готова вiдповiдь.