Вибрані твори

Індивiдуальним воно е тодi, коли означае просте подальше тривання людського «я», але вiдкидае в загробному життi його самосвiдомiсть; а особистим – тодi, коли воно означае такий постсмертний стан, в якому кожне «я» володiе самосвiдомiстю i вiдчувае себе тою самою особою, яка колись у людському тiлi проживала земне життя. За аналогiею поняття безсмертя у прямому значеннi, яке тут нас тiльки й цiкавить, часом застосовуеться також i до iнших живих iстот, унаслiдок чого в деяких фiлософiв можна натрапити на питання, чи в тваринi, або навiть у рослинi, не мiститься якийсь елемент, який би пережив iснування цих органiзмiв, яке ми сприймаемо нашими чуттями.

Що заплутанiшою е якась проблема, то бiльше треба звертати увагу на метод, який необхiдно застосувати для ii вивчення. Коли йдеться про проблему безсмертя, питання методу, з добре зрозумiлих причин, е надзвичайно важливим. Адже рiч у тiм, що вибiр методу почасти визначае, якою буде вiдповiдь на питання, чи ми безсмертнi.

Проблему безсмертя намагалися i намагаються вирiшити у потрiйний спосiб, за допомогою трьох засадничо рiзних методiв: дослiдного методу, дедуктивного методу та iндуктивно-дедуктивного методу. Дослiдний метод використовують спiритуалiсти. Їм iдеться про викликання таких явищ, якi б самi собою, без жодних теорiй, самим фактом свого iснування доводили безсмертя. Зрозумiло, що дослiдний метод мае перевагу всюди, де його можна застосувати; однак щодо цього, властиво, виникае питання, чи можна застосовувати цей метод до проблеми безсмертя.

Тому що не бракуе численних, а помiж ними й поважних голосiв, якi вважають явища, отриманi шляхом спiритичних дослiдiв, оманою. З iншого боку, i спiритуалiсти мають серед своiх прибiчникiв учених зi свiтовим iменем. З огляду на це треба визнати, що можливiсть застосування дослiдного методу, тобто спiритичних експериментiв, до розв’язання проблеми безсмертя була б дуже бажаною, але вiн, сам собою являючи спiрне питання, зовсiм не надаеться до вирiшення ще й iншоi суперечностi. Важко довести комусь безсмертя за допомогою факту, який стикаеться iз запереченням.

Дедуктивний метод цiлком вiдмовляеться вiд дослiду; натомiсть намагаеться вивести смертнiсть чи безсмертя душi – вiдповiдно до позицii, яку вiн займае, – з певних тверджень, котрi, послiдовно розвинутi, нiбито розв’язують проблему.