Вибрані твори

Тож часто можна натрапити на так званий етичний доказ безсмертя, який стверджуе, що людинi вiд природи властиве, з одного боку, прагнення до постiйного вдосконалення, а з другого – палке жадання справедливостi. Бо як у земному життi цi моральнi потреби не бувають задоволенi, то мусить iснувати загробне життя, де настае задоволення того, в чому вiдмовляе людям земне життя. Зрозумiло, що це доведення грунтуеться на переконаннi про доцiльну органiзацiю всесвiту, виводячи з нього уявлення про необхiднiсть продовження життя поза гробом.

Тож цей метод вiдштовхуеться вiд припущення, що не мае нiчого спiльного з дослiджуваним предметом, тобто з душею, i все-таки виводить з нього висновки, якi стосуються стану душi пiсля смертi. Той, хто, не вiрячи в доцiльнiсть, зрештою доходить до протилежних висновкiв, чинить не менш дедуктивно. Дедуктивний метод е справдi доступним як для спiритуалiстiв, так i для iхнiх противникiв; але i йому не бракуе слабкоi сторони. Нею е та обставина, що припущення, на яких грунтуються усi дедуктивнi аргументи, чи то етичнi, чи iншi, надто вiддаляються вiд самого предмету дослiдження i так само, як i позiрнi факти спiритуалiстiв, у багатьох викликають сумнiв. І, аби залишитися iз наведеним уже прикладом, про доцiльнiсть всесвiту з найдавнiших часiв i до сьогоднi точиться суперечка не менш запекла, нiж про безсмертя; тому дедуктивнi аргументи повиннi переносити в iнше мiсце точку опори проблеми безсмертя; вони мають спершу переконати опонента в доцiльностi, яка пануе у всесвiтi, а коли опонент зумiе аргументовано оборонятися, завдання того, хто переконуе, стае надважким, не менш важким за завдання прихильника дослiдного методу, який хоче переконати опонента в реальностi спiритичних фактiв.

Ось чому для дослiдження проблеми безсмертя найвiдповiд-нiшим залишаеться той метод, який я назвав iндуктивно-дедуктивним. Адже вiн вiдштовхуеться вiд строго iндуктивного дослiдження властивостей психiчного життя i пов’язаних iз ним явищ.

Тут, як i всюди, цi дослiдження, коли достатньо далеко просунуться, уможливлюють виведення загальних законiв. Цi закони виводяться лише за допомогою iндукцii, так само, як наприклад закони Кеплера, що стосуються руху планет. Коли в такий спосiб iндукцiя завдяки виведенню певних законiв виконае свое завдання, дедукцiя почне висновувати з цих законiв певнi висновки, якi, можливо, будуть здатнi заявити про щось у проблемi, про яку мовиться.