Вибрані твори

Вона тiльки визнае, що не в станi зробити висновок щодо виникнення цих елементiв. Однак людський розум не може задовольнитися таким станом речей. Бо йому мусить видатися дивним, що цi елементи мають повсякчас iснувати самi собою, без жодноi причини. Людський розум може повiрити лише про Бога, що той Бог iснуе без причини; все ж iнше, що iснуе, повинно мати причину, а те, що ii не мае у природних силах, мае ii в Бозi. Лише цим шляхом можна дiйти погляду, який задовольняе наш розум, щодо цiлiсностi наявних речей. Тому ми кажемо, що неподiльнi елементи, атоми та душi, не постали внаслiдок хiмiчних, механiчних чи органiчних або психiчних сил – бо цi сили не можуть передувати iснуванню цих елементiв, – але завдячують своiм iснуванням Богу, який iх створив.

Хтось мiг би менi тут закинути, що я сам собi суперечу, стверджуючи, що атоми й душi створенi Богом, тодi як перед тим я сказав, що вони е вiчними. Але ця суперечнiсть е лише позiрною i зникае, якщо ми точно визначимо поняття створення. Створеним ми називаемо те, що не постае внаслiдок дii природних сил, а завдячуе своiм iснуванням безпосередньо Богу.

І тодi щось може бути створеним i все ж таки вiчним у звичайному значеннi цього слова. Адже можливо, аби щось, що завдячуе своiм буттям чомусь iншому, не було вiд нього пiзнiшим. як свiтло, яке мае свiй початок у вогнi та завдячуе йому своiм iснуванням, не виникае пiзнiше за вогонь, а iснуе в кожну мить, в яку iснуе вогонь, так само й елементи, якi завдячують своiм iснуванням Богу, можуть iснувати так довго, як iснуе Бог, тобто «вiчно», в поточному значеннi цього слова. Тому, визнаючи атоми та елементи вiчними, ми анiтрохи не заперечуемо того, що вони були створенi Богом.

Але вiчнiсть – це не нескiнченно довгий час, а вiдсутнiсть часу. як безбарвнiсть не е якоюсь невизначеною барвою, але вiдсутнiстю будь-яких барв, як тиша не е певним звуком, але вiдсутнiстю будь-якого звуку, так i вiчнiсть не е якимось необмеженим часом, але абсолютною вiдсутнiстю часу. Кажучи про Бога, що вiн завжди був i буде, ми висловлюемося абсолютно неправильно, адже Бог зовсiм не iснуе в часi, як i не перебувае в просторi, не володiе нi формою, нi барвою.

Час, так само як i барва, е чимось, що виникае в нашому розумi на основi його органiзацii. Людський розум сам створюе поняття часу, а не був створеним у часi. Час iснуе лише в нашому розумi, а де немае такого розуму, який дiе за певних умов, там не iснуе i часу. А коли Бог не е в часi, тодi i Його дiяльнiсть поза часом.