Вибрані твори

З цього також випливае цiннiсть i значення тих галузей знання, котрi, як наприклад iсторiя, вчать нас пiзнавати душi людей i колективнi душi народiв, iхне життя i примхи долi, i вiдкривають нам таемницi iхнiх мотив i намiрiв. І тому, хоча iсторик мае справу з минулим, але вiн працюе для сьогодення i для майбутнього, адже насправдi iсторiя magistra est vitae – iсторiя вчить нас життя.

Якби ми бiльше нiчим не завдячували знанню, окрiм того, що воно дозволяе нам впливати та реальнiсть i передбачати майбутне, i дозволяе нам це робити як у сферi природи, так i – хоча, може, й меншою мiрою – у сферi людського життя, вже цього було б достатньо для проголошення гасла, що знання – це сила.

Але даючи нам усi цi вигоди i надiляючи нас такими великими можливостями впливу, освiтлюючи нам дорогу життя, аби ми могли охопити поглядом напрямок, в якому йдемо, i могли побачити знаряддя працi, що лежать на дорозi, воно одночасно розсiюе морок i тим самим звiльняе нас вiд того неприемного вiдчуття, яке породжуе в кожнiй людинi таемнича темрява. а такою темрявою е численнi хибнi судження та забобони, якi походять з дитячого вiку людства, i тримаються тим затятiше, чим слабше променiе свiтло знання та освiти. Цi хибнi судження та забобони обмежують людину, отруюють iй життя, паралiзують смiливий полiт думки – i дуже часто вони зводять ii на манiвцi, кажучи iй марнувати час i сили на досягнення недосяжних речей. Якою бiдною е, наприклад, людина, яка боiться чарiв, боiться числа 13, жахаеться, коли хтось подае iй руку через порiг – як шкода сил i часу людини, котра все свое життя витрачае на те, щоб за зiрками визначити власне чи чуже майбутне, або ж скнiе над комбiнацiями лотерейних чисел, або над винайденням унiверсальних лiкiв вiд усiх хвороб! Цi хибнi судження, забобони i змарнованi зусилля – смiшнi, але вони не е чимось висмоктаним iз пальця i, можливо, не треба навiть виiжджати за межi Львова, аби зустрiтися iз ними. Існують також хибнi судження iншого виду, вiд яких нас знання почасти звiльнило, а почасти лише зараз починае звiльняти. Такими хибними судженнями були переконання про можливiсть вiднайдення квадратури кола, або можливiсть створення вiчного двигуна – таким хибним судженням е переконання, буцiмто можна знайти таку форму суспiльного устрою, яка б однаково задовольняла усiх людей. Знання – мiрою свого розвитку – звiльняе нас вiд такого виду хибних суджень; кожен його крок вперед звiльняе людство вiд тоi чи iншоi примари, яка тяжiе над ним.