Вибрані твори

А опис, який би не поеднувався з класифiкацiею, або не уможливлював би ii, не мав би жодноi науковоi цiнностi. Так само можемо смiливо сказати, що знання, яке обмежуеться перерахуванням несисте-матизованих предметiв, навiть якнайкраще та найдокладнiше описаних, насправдi не заслуговуе називатися знанням.

Отже, якою еоснова класифiкацii Безсумнiвно, розумiння [wyobraznia] типiв [rodzajow] iвидiв [gatunkow].

Все, що з певних мiркувань, якщо цi мiркування е пiдставою подiлу на види i типи, е подiбним, утворюе такий тип чи вид.

Отож, пiдставою будь-якоi класифiкацii е поняття типу i подiбностi, за допомогою якого предмети, котрi належать до одного виду вiдрiзняються як певна цiлiсть, вiд предметiв, що належать до iнших типiв.

Ще нерозв’язаним залишаеться питання, чи людина приходить до поняття типу шляхом досвiду, тобто, бачачи розмаiтi подiбнi мiж собою предмети i кажучи, зауваживши цю подiбнiсть, що цi предмети належать, з певних мiркувань, до одного типу; чи людина, маючи вiд природи певнi загальнi поняття, намагаеться окремi явища i предмети пiдпорядкувати цим загальним поняттям.

Але все ж таки про всяк випадок приймае рiшення про те, до якого класу належить якийсь предмет на основi подiбностi, яку мае цей предмет у порiвняннi з iншими предметами того ж класу. А оскiльки подiбнiсть стосуеться ознак i властивостей предметiв, тому треба у нiй розумiти те, що я сказав вище про спосiб, яким ми пiзнаемо предмети i властивостi цих предметiв, тобто, що закони нашого розуму вiдiграють при тому бiльшу роль, анiж самi предмети. У цьому випадку треба приписати тим бiльший вплив розуму, оскiльки без розуму не було б порiвняння, без якого, своею чергою, важко було б говорити про подiбнiсть.

Тож i при класифiкацii, яка слугуе засобом наукового пiзнання, так званий досвiд, дае нам певною мiрою лише поштовх [роchор] до розумовоi дiяльностi, яка здiйснюеться згiдно iз законами, про iстиннiсть яких нам не говорить жоден досвiд, але якому вiримо, знову ж таки, у силу нашого iнстинкту розуму.

3. Але вже Аристотель зауважив: людинi не достатньо знати, що те чи iнше iснуе в такий чи iнший спосiб, але людський розум прагне знати, чому те чи iнше iснуе в такий чи iнший спосiб. Таким чином, людина шукае причину кожного явища. Вона шукае причину на основi переконання у безумовнiй iстинностi закону причиновостi, тобто на основi, яка, як я намагався показати вище, не спираеться на досвiд.