Мудрість за одну хвилину

Проблиск надii засяяв у очах юнака:

– Я знову буду багатим?

– Нi. Ти звикнеш до злиднiв i самотностi.

Прагматизм

Учениця планувала свiй весiльний бенкет i заявила, що примусила свою родину пiти проти усталених правил, щоби виказати шану бiдним гостям. Тож на цьому бенкетi бiдних гостей посадять в головi стола, а багатих – бiля входу.

Сказавши це, вона поглянула на Майстра, очiкуючи побачити в його очах схвалення.

Той на хвилинку задумався, потiм сказав:

– Це було б вкрай невдалим рiшенням, моя люба.

Таке весiлля не принесе нiкому радостi. Твоi родичi нервуватимуть, багатi гостi образяться, а бiднi гостi залишаться голодними, бо ж, сидячi в головi стола, стидатимуться наiстися досхочу.

Невiдання

Молодий учень являв такi здiбностi, що люди звiдусiль шукали його порад i дивувалися його вченостi.

Коли намiсник шукав радника, то прийшов до Майстра й спитав:

– Скажи менi, чи це правда, що отой юнак i дiйсно знае так багато, як про нього кажуть?

– Кажучи по правдi, – вiдповiв Майстер з посмiшкою, – хлопчина читае так багато, що я навiть не знаю, коли вiн знаходить час, щоби щось знати.

Мiфи

Майстер подавав свое вчення в притчах та оповiдках, якi учнi слухали с задоволенням, хоча iнодi ледь приховували розчарування, бо ж прагнули чогось глибшого.

Але Майстер був непохитний. На всi iхнi протести вiн зазвичай казав: «Вам ще належить зрозумiти, моi дорогi, що найкоротша вiдстань мiж людиною та Істиною – це притча».

А iншого разу сказав так: «Не легковажте простою оповiдкою. Втрачену золоту монету знаходять за допомогою копiйчаноi свiчки; найглибшу iстину вiдкривають за допомогою цiкавоi iсторii».

Щастя

Якось один учень Майстра прийшов до нього i став просити поради:

– Благаю, допоможи менi, а то я з глузду з’iду. Ми живемо в однiй кiмнатi: моя жiнка, дiти, рiдня. Нерви у всiх не витримують, ми кричимо, лаемось.

Наша кiмната – це справжне пекло.

– Обiцяеш зробити все, що скажу тобi? – подумавши, запитав Майстер.

– Присягаюся, що зроблю все, як ти кажеш.

– Що ж, гаразд, якщо так. Яку худобу маеш i скiльки?

– Корову, козу й шестеро курей.

– Забери всiх до кiмнати. Хай живуть разом з вами. А потiм повертайся через тиждень.

Учень був вкрай розгублений. Але вiн обiцяв послухатися! Тож забрав худобу до кiмнати, в якiй жив.