Мудрість за одну хвилину

А через тиждень перед майстром постала жалюгiдна фiгура, стогнучи:

– Смерть моя близько! У нас там такий бруд! Сморiд! Галас! Ще трохи – i ми всi збожеволiемо!

– Повертайся додому, – сказав Майстер, – i прибери худобу.

Чоловiк щодуху побiг додому. А коли повернувся наступного дня, його очi сяяли радiстю:

– Як можна не радiти життю! Худобу повернуто в стiйло. Наш дiм – справжнiй рай: такий затишний, чистий й просторий!

Медитацiя

Один учень заснув i побачив увi снi, як увiйшов до раю.

На свiй подив вiн побачив там Майстра, а з ним iнших учнiв – вони сидiли, заглибленi в медитацiю.

– Оце i е та нагорода, яку отримуемо у раю? – вихопилося в нього. – На землi ми робимо те саме!

І почув голос:

– Дурню! Уважнiше придивися до цих людей, що медитують. Думаеш, вони знаходяться в раю? Навпаки – це рай знаходиться в них!

Реалiзм

Один картяр якось звернувся до Майстра:

– Вчора застукали, як я махлював, тож партнери по грi побили мене й викинули з вiкна.

Може, ти порадиш менi, як бути у таких випадках?

Майстер змiряв його поглядом й вiдказав: – Якби я був на твоему мiсцi, то з цього самого дня грав би тiльки на першому поверсi.

Така вiдповiдь здивувала Майстрових учнiв:

– Чому ти не порадив йому покинути азартнi iгри? – зажадали вони вiдповiдi.

– Бо ж знаю, що вiн цього не зробить, – такою була проста, але сповнена мудростi вiдповiдь Майстра.

Розмова

Учневi кортiло переказати Майстровi чутку, щойно почуту на базарi.

– Зачекай-но хвилинку, – сказав Майстер. – Оте, що ти надумав розповiсти нам, це правда?

– Не певен, що це правда.

– Воно корисне?

– Нi, в цьому немае нiякоi користi.

– Може, ота чутка смiшна i якось нас розважить?

– Нi, аж нiяк.

– Тодi навiщо нам ii вислуховувати?

Духовне полегшення

Майстер додержувався думки, що немае поганих слiв, якщо iх вживати у вiдповiдних обставинах.

Коли йому сказали, що один з його учнiв схильний до лайки, Майстер зауважив:

– Недарма кажуть, що лайка так полегшуе душу, як не здатна жодна молитва.

Плiтка

Один учень вiдкрився Майстровi у своiй поганiй звичцi повторювати плiтки.

На це Майстер вiдповiв з лукавою посмiшкою:

– Не такий вже грiх повторювати, якщо не прикрашуеш почуте.

Рухи

Учням, що завжди просили слiв мудростi, Майстер сказав таке:

– Мудрiсть не виказуе себе в словах. Вона проявляе себе у дii.