Мудрість за одну хвилину

Та коли побачив, як його учнi завзято кинулися до роботи, вiн розреготався i сказав:

– Це не дii. Це рухи.

Ув’язнення

– Ти такий гордий своiм розумом, – сказав Майстер одному учневi, – що нагадуеш в’язня, який пишаеться великим розмiром своеi тюремноi камери.

Частина друга

Єднання

– Як досягти еднання з Богом?

– Чим бiльш стараешся, тим бiльшу вiдстань створюеш мiж Ним та собою.

– А як подолати цю вiдстань?

– Зрозумiти, що ii не iснуе.

– Чи не означае це, що Бог i я – одне?

– Не одне.

– Як це можливо?

– Сонце i його свiтло, океан i хвиля, спiвак i його пiсня – не одне. І не двое.

Розрiзнення

Покинутий коханець сказав Майстру:

– Вже раз обпiкся. Бiльше нiколи не закохуватимуся.

На що Майстер вiдповiв:

– Ти нiби той кiт, котрий обпiкся, скочивши на плиту, й тепер обходить ii стороною.

Автоматизм

Майстер якось запитав своiх учнiв, що важливiше – мудрiсть чи дiя. Учнi були одностайнi:

– Звiсно, дiя.

Вiдповiдь Майстра була така:

– А яка користь iз дii, яка походить вiд непросвiтленого серця?

Поклонiння

Учневi, занадто запопадливому, Майстер сказав:

– Свiтло вiдбиваеться вiд стiни. Навiщо шанувати стiну?

Будь уважний до свiтла!

Уникання

Якийсь турист роздивлявся в храмi портрети колишнiх Майстрiв, i зауважив таке:

– Чи лишився ще на цiй землi хоч один справжнiй Майстер?

– Є такий, – сказав на це гiд.

Тодi турист випрохав аудiенцiю у Майстра, яку почав з запитання:

– Чи е ще великi Майстри, i де вони?

– Подорожнiй! – вигукнув Майстер.

– Так, пане! – шанобливо вiдповiв турист.

– А де ТИ?

Доля

Однiй жiнцi, котра скаржилася на свою долю, Майстер сказав:

– Свою долю твориш ти сама.

– Певно вже, що не вiд мене це залежало, стати жiнкою!

– Народитися жiнкою – це не доля. Це призначення. Як ти сприймаеш те, що народилася жiнкою, i як розпорядишся цим – оце i е доля.

Переродження

– Назавжди вiдкинь свое минуле й будь просвiтленим, – сказав Майстер.

– Я це роблю, але поступово.

– Поступово зростають. Просвiтлення —миттеве.

Пiзнiше Майстер пояснив:

– Зробiть стрибок! Прiрву не можна подолати у кiлька стрибкiв.

Сновидiння

– Коли я буду просвiтленим?

– Коли бачитимеш, – сказав Майстер.

– Бачитиму що?

– Дерева, квiти, мiсяць i зорi.

– Але я бачу iх щодня.

– Нi.