Мудрість за одну хвилину

Те що ти бачиш, це паперовi дерева, паперовi квiти, паперовий мiсяць i паперовi зорi. Бо ти живеш не в реальностi, а у своiх словах i думках.

І додав спокiйно, щоб вже не залишалося нiяких сумнiвiв:

– Шкода, але ти живеш паперовим життям, проте i помреш паперовою смертю.

Трансформацiя

Учневi, якiй вiчно скаржився на iнших, Майстер сказав: «Якщо ти прагнеш миру та спокою, намагайся змiнити себе, а не iнших людей. Куди простiше захистити своi стопи капцями, нiж огорнути килимом усю землю».

Реакцiя

Майстра запитали, за яким критерiем вiн вiдбирае своiх учнiв.

Вiдповiдь була така: «Я дiю принижено й смиренно. Тих, хто поводиться зверхньо, бачачи мою смиреннiсть, я негайно спроваджую. Тих, хто виказуе покiрнiсть у вiдповiдь на мою сумирнiсть, я спроваджую з неменшою швидкiстю».

Фiлософiя

Один вiдвiдувач, перш нiж пристати в учнi Майстровi, забажав вiд нього запевнень:

– Чи можеш ти вiдкрити менi мету людського життя?

– Нi, не можу.

– Ну, тодi хоча б його сенс?

– Не можу.

– Можеш вказати менi на природу смертi i життя по той бiк могили?

– Не можу.

Вiдвiдувач пiшов собi, глузуючи з нього.

Учнi були розчарованi з того, що iхнiй Майстер постав в такому непривабливому свiтлi.

Втiшаючи iх, Майстер вiдказав:

– Що з того, що ти осягнув природу i сенс життя, так i не скуштувавши його? Як по менi, то краще вже з’iсти того пирога, нiж вiчно думати про нього.

Учнiвство

Одному вiдвiдувачевi, який просився Майстровi в учнi, той вiдповiв:

– Живи у мене, але не ставай моiм послiдовником.

– Тодi чиiм послiдовником я маю стати?

– Нiчиiм. Щойно почнеш слiдувати за кимось, одразу перестаеш слiдувати за iстиною.

Слiпота

– Чи можу стати твоiм учнем?

– Ти ходиш в учнях лишень тому, що твоi очi закритi. Щойно вiдкриеш iх, як побачиш на власнi очi, що вчитися чомусь у когось немае потреби.

– Навiщо ж тодi потрiбен Майстер?

– Щоби заставити тебе побачити його непотрiбнiсть.

Медитацiя

– Чому потребуете Майстра? – запитав якийсь вiдвiдувач у одного з учнiв.

– Водi, щоби закипiти, потрiбен посуд, як посередник мiж вогнем i нею, – вiдповiв той.

Виживання

Кожного дня учень задавав одне i те ж питання:

– Як менi знайти Бога?

І щодня отримував ту ж саму таемничу вiдповiдь:

– Прагнучи Бога.

– Авжеж, я прагну Бога усiм своiм серцем! То чому й досi не знайшов його?

Одного разу Майстер i той учень купалися в рiчцi.