Плисти проти течії. Том 2

Згадайте дерева, що йдуть корiнням глибоко в землю i завдяки цьому протистоять вiтрам, – вони не складають архiтектурного проекту для свого корiння. Існуе щось, що спроектувало крила метеликiв, щось, що дозволяе виживати i розмножуватися мiкробам, крихiтним формам життя. Це щось навчило дрiбнi клiтини дiлитися, i не ми винайшли цей процес, ми просто виявили його в природi. Щось навчило жирнi кислоти певним чином поводитися всерединi органiзму, а нервовi шляхи – утворювати мережу, що зв’язуе мозок iз тiлом. І тому це щось, що спроектувало всi речi, щось, що надало свiтам сферичну форму, тому що вона дае оптимальне спiввiдношення мiж об’емом i площею, це щось ми назвемо душею, назвемо духом.

Душа i дух повиннi знаходитися i в нас самих, адже ми теж е частиною природи.

Отже, iдеали тiла – iдеали насамперед технiчнi. Крила птахiв ретельно продуманi i створенi досить майстерно i витончено; про забарвлення крил метелика я вже говорив; комахи в залежностi вiд навколишнього середовища стають жовтими або зеленими i так маскуються, захищаючись вiд ворогiв… Все це розповiдае нам про iдеали тiла.

Але для чого все це? Безсумнiвно, для чогось бiльшого, нiж тiло.

Очевидно, що природа – великий економ; економiку не людина винайшла. Не обов’язково пам’ятати закони Лавуазье, щоб зрозумiти, що в природi нiщо не зникае, все перетворюеться, i iснують природнi, глибоко продуманi цикли. Уявiть собi грандiозний всеосяжний план, якому в цiлому пiдпорядковуеться вся матерiя. Можливо, нам буде легше побачити його, якщо ми згадаемо осiнне листя – воно опадае, перестае бути листям, щоб перейти в новий стан, перетворитися на добриво, яке засвоiть грунт i, ставши родючим, буде чекати наступного циклу, наступноi весни.

Всi цi цикли продумав всесвiтнiй розум, який керуе всiм i всiма. І оскiльки ми е частиною Всесвiту, яку задумав i якою управляе цей все свiтнiй розум, його вплив мае поширюватися i на наше життя. Наше тiло рухаеться, зберiгае певну температуру i форму, тому що в ньому е щось, що спонукае його до цього. Немов на пiдтвердження цього, коли ми вмираемо, наше тiло розпа даеться на первиннi складовi, з яких воно виникло, розкладаеться, втрачае свою форму – iншими словами, втрачае те, що забезпечувало його iснування, надавало йому сенс.

Тодi що ж таке iдеал тiла? Це можливiсть бути проявом чогось, що перевершуе саме це тiло. Було б вкрай складно пояснити сенс iснування нервовоi системи лише фiзичними потребами органiзму: харчуванням, видiленням або розмноженням.