Плисти проти течії. Том 2

І коли розiп’яте божество запитало: «Чому ви робите це зi мною?» – таемничий голос iз далекоi височини, вищоi вiд Олiмпу i самого Зевса, донесений до Прометея Гермесом – вiсником, богом мудростi, – вiдповiв: «Тому, що цього хоче Доля; тому, що це – Доля…»

Усi народи iнтуiтивно вiдчували, що далеко за межами проявленого, навiть вище вiд будь-якого персонiфiкованого божества, iснуе таемничий принцип Долi. У давньоеврейськiй Кабалi вiн зветься Ain Soph (Ейн-Соф), «Нiщо». Це той, хто знаходиться на вершинi Корони, хто керуе усiма невидимими iстотами.

Його iмпульс опускаеться з височини, щоб досягнути нашого дуального свiту, де всi речi проявляються i набувають форми завдяки «зiткненню», шоку, сплетiнню сил, енергii та матерii.

У стародавньому iндiйському пантеонi також iснуе божество, яке перевершуе можливостi будь-якого iнтелектуального, рацiонального розумiння. Подiбне йому зустрiчаеться i в пантеонах доколумбовоi Америки i стародавнього Китаю. Мова завжди йде про верховне божество, яке не мае iменi та атрибутiв i репрезентуе незворушну долю.

* * *

Чи iснуе насправдi така невблаганна й невiдворотна доля? І чи iснуе бодай якийсь спосiб жити у злагодi з такою долею? Чи можна сказати, що долi не iснуе, а е лише непiдлегла воля, завдяки якiй ми, i тiльки ми самi, будуемо свою власну долю?

Важко вiдповiсти на цi питання, тому що завжди можна знайти приклади, якi свiдчать на користь обох пiдходiв. Деякi з них вражають.

Кiлька мiсяцiв тому в Англii було знайдено роман, написаний маловiдомим письменником близько 1890 року.

У книзi йдеться про величезний лайнер, який перевищував за розмiрами всi кораблi тiеi епохи i був водотоннажнiстю майже 60 000 тон; судно мало назву «Титан». Пiд час свого першого урочистого плавання з Англii до Нью-Йорка цей корабель узяв на борт бiльше двох тисяч пасажирiв. За день до прибуття до порту призначення вiн зiштовхуеться з айсбергом, який серйозно пошкоджуе його, i тоне.

На всi сигнали тривоги та благання про допомогу, якi вiн посилав одразу пiсля аварii, практично нiхто не звернув уваги i не прийшов на порятунок – такою сильною була загальна впевненiсть у тому, що подiбний корабель неможливо знищити. В результатi загинуло безлiч людей; катастрофа стала найбiльшою в iсторii мореплавства. Двадцять рокiв потому iсторiя, описана в романi, до найменших деталей повторилася в реальностi.