Плисти проти течії. Том 2

Наприклад, мiф про Картикею й Ганешу, синiв Шиви, iндуiстського божества, що входить до трiади богiв: Брахма, Вiшну й Шива. Вiн був одружений на богинi Парватi, яка пiсля вiдходу Шиви в Гiмалаi страждала вiд самотностi й запитувала богiв, чому ii чоловiк не поруч iз нею, чому вона така самотня. Одного разу вона вирушила до Гiмалаiв, знайшла Шиву й сказала йому: «Мiй Пане, я самотня, ти не буваеш зi мною нi вдень, нi вночi. Я така самотня, наче тебе взагалi не iснуе». Шива вирiшив придiлити iй час. Пiд час прогулянки вiн розмовляв з нею, як iз дочкою, як з ученицею, пояснюючи, що спосiб ii життя йому не пiдходить, що вiн занурений у стан трансцендентного споглядання, що вiн цiлком вiдданий i дiе на вищому, духовному планi, й тому вони не можуть жити разом.

Вони йшли повiльно, як рухаються слони, й Парватi завагiтнiла iстотою, що стала згодом Ганешею, богом мудростi.

Мiф розповiдае i про народження Картикеi. Шива з Третього Ока, Ока Дагма, що знаходиться в нього на чолi, випускае промiнь у глиб блакитного озера, й звiдти раптово з’являеться безлiч дiтей.

Парватi, визнавши в них дiтей Шиви, з любов’ю обiймае iх так мiцно, що вони зливаються в одну багаторуку iстоту, яка мае величезну силу. Так з’явився Картикея, бог вiйни, породжений поеднанням уваги й основи iснування свiту.

Звичайно, усе це мiфи, але мiф – це не небилиця, не проста вигадка, а символiчна структура. Ми всi добре знаемо, що в Євангелiях Ісус говорить притчами, й вони допомагають зрозумiти деякi речi краще, нiж тисячi слiв.

Ми не можемо звiльнитися вiд влади iсторичних обставин, вiд часу, в якому живемо, за допомогою самих тiльки роздумiв. Насамперед, нам необхiдно жити, глибоко проживаючи те, з чим стикаемося, треба по-справжньому прожити дане нам життя, яке саме е великим символом. Дерева, iхнi стовбури, земля, небеснi свiтила – усе це символи прихованого. Гiлки дерева, що пiднiмаються вгору, – це символ волi дерева стати вертикальним. Усi ми символiзуемо щось, що перевищуе нас самих.

Ми – символи, ми – знамення того, що приховане всерединi. Інодi символи чи притчi можуть навчити нас бiльше, нiж iнтелектуальнi вчення. Згадайте притчу про мертвого собаку. Його тiло вже почало розкладатися, й люди, що проходили повз нього, говорили: «Дивiться, яке огидне видовище. Цей пес iз тiлом, що розкладаеться, огидно виглядае та жахливо тхне, немае нiчого гiршого». А старий Учитель, що проходив бiля нього, сказав: «Зуби в нього бiлi, як перли».