Плисти проти течії. Том 2

Щоб пiднестися душею, потрiбно, перш за все, вiдчути ii в собi. А для цього ти маеш заспокоiти багатоголосся своеi персони, бо серед ii галасу ти навряд чи розчуеш тихi слова мудреця.

Зовсiм не потрiбно, щоб ти ставав аскетом (втiм, це навряд чи й можливо). Ти лише маеш усвiдомлювати реальне значення речей i кожнiй давати свое мiсце. Ти голодний? Їж, але не шукай у iжi того, чого вона дати не може: не намагайся знайти у нiй втiху, бо так ти розвинеш обжерливiсть. І так чини в усьому. Контролюй свою уяву, оскiльки вона може надати золотого блиску брудотi цього свiту i змусить тебе шукати скарби, якi розсиплються, щойно ти до них доторкнешся.

Дотримуйся цих простих порад, щоби душа твоя пiднеслася.

Внутрiшне дзеркало

Сьогоднi, коли мiф про всезагальну «рiвнiсть» (тобто однаковiсть) помiтно розхитався, нам буде набагато легше сприймати мудрiсть давнiх, якi стверджували, що всi речi й iстоти мають свiй власний спосiб iснування, вiдмiнний вiд iнших.

Бiльше того, навiть у однiеi i тiеi ж людини важко знайти два однакових стани душi протягом дня, мiсяця чи року.

Шкода лише, що (в якостi виключення, яке пiдтверджуе правило) цi стани душi часто мають недобрий спiльний знаменник – звичку звертати увагу в основному на негативну сторону речей.

З таким пiдходом людина вiдчувае себе «мучеником», якого нiхто не розумiе, жертвою iнших людей, якi ii не люблять i не можуть оцiнити по заслузi… i таке iнше, з багатьма варiантами, якi немае необхiдностi описувати тут.

Це егоцентризм, з бiльш або менш вираженою тенденцiею до егоiзму, який змiнюе поведiнку самоi людини i сприйняття нею iнших, перетворюючи розумних на дурнiв, працьовитих на ледащих, а сильних на слабких.

Надлишок iндивiдуалiзму – це така сама вада, як i його брак.

Люди вважають, що мають ключi до успiху, але, зустрiвшись iз випробовуваннями i зазнавши поразки, звинувачують у цьому iнших, а самi поринають у стан смутку. Часто-густо можна зустрiти людину, яка е справжнiм деспотом до пiдлеглих, але стае надчутливою, коли iй доводиться пiдпорядковуватись комусь або вислуховувати зауваження.

І ось радiсть кудись зникае, i сiрi хмари затягують виснажену свiдомiсть людини, яка вважае себе жертвою несправедливостi, при цьому не припиняючи заявляти про своi чесноти i про помилки ближнiх.

Такий песимiстичний i негативний пiдхiд ми бачимо протягом багатьох рокiв у сотень людей, якi могли б жити зовсiм iнакше – iстиннiше, радiснiше i скромнiше.