На нашем сайте вы можете читать онлайн «Криниця для спраглих. Кіно (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Криниця для спраглих. Кіно (збірник)

Автор
Дата выхода
11 октября 2017
Краткое содержание книги Криниця для спраглих. Кіно (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Криниця для спраглих. Кіно (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Іван Драч) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Іван Драч (нар. 1936 р.) – людина різнобічно обдарована: він відомий широкому загалу не тільки як поет, перекладач, мислитель, громадський діяч, політик, перший голова Народного Руху України (1989), Герой України (2006), а і як кіносценарист і драматург. За сценаріями Драча свого часу було створено низку справді культових фільмів – «Криниця для спраглих» (196?), «Камінний хрест» (1968), «Пропала грамота» (1972) та ін.
До видання увійшли сценарії та кіноповісті митця, визнані знаковими сторінками вітчизняного кінематографа.
Криниця для спраглих. Кіно (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Криниця для спраглих. Кіно (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Потiм вони сидiли удвох над магнiтофоном. Левко брав своiми жовтими, поiденими тютюном пальцями маленький холодний палець своеi дружини i натискував на клавiш.
– Ось зараз почуеш голос Івася.
Та з приймача було чути лише здушливий кашель Левка, стрiчка йшла в зворотному напрямку, старий не знав, як собi допомогти. Спочатку навiть знiяковiв, а потiм вони, притулившись одне до одного, спокiйно слухали зрозумiлий голос свого сина з якимись незрозумiлими словами, хитаючи головами в такт мимовiльних абракадабр, нiби дрiмали над палахкотливим вогнем лежанки, нiби прослуховували магнiтофоннi записи все свое життя.
– Тiльки голос у нього простуджений, – зауважила Параска, коли Левко натиснув ii холодним пальчиком на iнший клавiш, – мабуть, i ця, – вона кивнула на сонну Соломiю, – не дуже доглядае його.
Син
На чорнiй «Волзi», що стоiть серед подвiр’я, походжае галаган у штанях. Вiн уже було звiвся навшпиньки, щоб кукурiкнути, коли його зiгнав Андрiй.
– Ану, Петю, марш, дай старому поспати.
– Чого тобi? – повертаеться до брата опецькуватий завгосп. Вiн iз Сидором досукуе мотузки i випробовуе iх на мiцнiсть. Артем же зняв хвiртку й вистукуе на завiсах, забивае цвяхи на мiсце поржавiлих i випалих.
– Тихше, Артеме, батько ще спить.
– Коли збудимо, од нас не вiдстане.
– От буде йому сюрприз – прокинеться, а криницю вже вилили.
У чорнiй «Волзi», привiльно розметавшись на задньому сидiннi, лежить Левко; вiн за всiм назирае в люстерко, все чуе, та навiть оком не моргне, лише твердi п’яти вовтузяться в ледь прочиненiй кабiнi.
Йде з гаками, з гумовими чобiтьми, з куфайками, з вiдрами вся родина, що прокинулась заради такоi оказii. Щебечуть дiти, i галаган, знову вибравшись на машину, будить Левка.
Сiроокий онук у блакитнiй матросцi стукае у вiконце машини, дерев’яний лiтак у руцi.
– Дiдуню, а вас у сiльраду кличуть.
І Левко поволi й неохоче залишае свою шкiряну постiль.
«Чого б то, я ж, здаеться, самообкладання вже заплатив…»
Бiжить попереду онук, гуркотить в хлопчика дерев’яний пропелер, – нахваляеться сiроокий:
– І я буду льотчиком-випробувачем, як i дядько Івась.
І кружляе навколо дiда, i стрибае на однiй нозi.
Так прийшли вони до сiльради.
…Маленьке хлопча в блакитнiй матросцi з усiеi сили намагаеться зачерпнути склянкою хоча б з ковточок води, та пiдвiконня з привабливо холодним вiдром таке образливо високе, а хлопча таке дрiбне, що нiяк не дiстатися до того пiдвiконня, хоч простягнися.









