Криниця для спраглих. Кіно (збірник)

Крижанiвська. У нашi часи мусить бути подiл працi. Ще не настав час, надто для жiнки, щоб iз середньою людською силою можна було вести громадську боротьбу i вкупi з тим жити для свого подружжя, стiльки обов’язкiв не можна врiвноважити.

Ти боронився, та надто приречено.

Мержинський. Ну i нехай вони будуть неврiвноваженi. Я ж, наприклад, не вимагав би вiд своеi дружини, щоб вона сидiла та хати глядiла.

Леся. Однак же треба комусь i хати глядiти, щоб вона не стала пусткою i не спротивилась обом господарям.

При сьому Крижанiвська посмiхнулась, а Ти пригадав слова з народноi пiснi.

Мержинський. «Та сам би я й по водицю ходив, свою милу за рученьку водив».

Крижанiвська. Шкода менi вас на таку роль, i… певне, се така вже наша вдача жiноча консервативна, але я принаймнi не люблю занадто хазяйновитих чоловiкiв, якось воно у них ще прозаiчнiше виходить, нiж у нас.

Мержинський. Ну, се пусте, можна ж зробити подiл працi домашньоi, i значить – повну рiвноправнiсть. Невже й сього не допускае «жiночий консерватизм»?

Крижанiвська засмiялась:

– Ой Сергiю… Дивiться, Лесю, який вiн химерний.

Сам за студентськi роки як слiд чаю не навчився наливати, а говорить про подiл працi. Дилема така: або нехай жiнка господарюе, або нехай хата буде пусткою.

А Ти не давався.

Мержинський. І нехай буде хата пусткою! Невже хатнiй комфорт вищий вiд усього? Та нi, се ж смiшно! Я й не завважив би, яка та хата, аби ви в нiй були!

Я була присутня при освiдченнi, i дiтись менi було нiкуди.

Крижанiвська. Волiю я, щоб мене саму зруйнувала любов, анiж щоб ii зруйнували дрiбницi.

Якими побожними очима дивився Ти на неi, атеiсте!

Крижанiвська. Я знаю, з сього е один звичайний вихiд: скинути все на бiлих рабинь. Але хоч би в мене й стало коштiв на се, я не можу сього морально. Я вже одвикла, щоб на мене робили, та, власне, й не звикала нiколи…

Крижанiвська була i сьогоднi в простому, немов чернечому, убраннi своему, в тому единому чорному вбраннi, що служило iй i для паради, i для життя, i для жалоби.

Менi було трохи незручно за своi святковi украiнськi строi.

Крижанiвська. А що ви, Лесю, скажете про молодi подружжя?

Леся. Трагiчна рiч – сi молодi подружжя: це два каторжники, скутi одним ланцюгом… Холод проймае, як подумаю про те… Краще вже бути одинокою та тiшитись хоч тiею думкою, що нiкому свiт не зав’язаний моiми руками.

Я говорила зарiзкiше, нiж думала, але сама ситуацiя спонукувала мене до рiзкостi.