Плисти проти течії

Кожен намагаеться наблизитися до своеi власноi iстини, яка вiддзеркалюе, як правило, його бажання, прагнення, та й взагалi все, що завгодно.

Я побачив першi зiрки, якi також здiйснювали свiй рух по небу, i старий вiтрильник, що в нерухомостi очiкував на верфi нового плавання. Мною опанувало дивне почуття. Я зрозумiв, що можу бути фiлософом, не згадуючи нi Гераклiта, нi Канта. Звiдкись прийшло усвiдомлення, що постiйний рух речей i живих iстот, якi шукають чогось, нехай навiть несвiдомо, е природним i гiдним поваги.

Бог е в усьому i в усiх, у кожнiм шляху, у кожнiй надii, у кожнiй ностальгii. Втратити можливiсть побачити цю божественну присутнiсть в усьому – це велика помилка. Але ще бiльша помилка – перестати через це бути фiлософом. Тому що саме розумiння цiеi iстини привело мене до тих маленьких прозрiнь душi, про якi я вам розповiдаю, i до багатьох iнших усвiдомлень, про якi мовчу, не знаходячи слiв, щоб виразити невимовне.

Раптом я вiдчув, що з усiма людьми мене зв'язують якiсь таемничi узи.

Згадуючи про те, що писав великий поет Амадо Нерво, я вiдчув, що якимось дивним чином усi люди стали моiми братами… Бог… Я сам… Життя… Час… Простiр… Все переплелося й об'едналося в менi.

Я був дитиною, бiгав i грався; я був закоханим i йшов, не помiчаючи нiчого, крiм своеi любовi; я був лiтнiм чоловiком i сунув, важко пересуваючи ноги, вулицями, якими проходив тисячi разiв; я розмовляв нiмецькою, англiйською, французькою, iспанською, iталiйською, шведською мовами. Я був зiркою, що пливла по небу, i старим кораблем, що застиг на верфi.

Цi кiлька хвилин я жив великою iстиною, непохитною впевненiстю, спокоем i хвилюванням одночасно.

І я зрозумiв, що в цей момент був фiлософом – фiлософом, яким не можуть зробити анi титули, нi звання, нi книги. Так, просто фiлософом… І це було так прекрасно! Тому я вам про це i розповiдаю.

І якщо багато хто усе ще не розумiе, про що я кажу, нехай це вас не бентежить. Я теж до кiнця не розумiю. Я просто розповiдаю вам про одне невелике вiдкриття душi, внутрiшне, тонке, але iнтуiцiя пiдказуе менi, що воно е надзвичайно важливим.

Чи не вiдкрилася в цей момент частка цього забутого мистецтва – великого мистецтва бути фiлософом завжди i скрiзь? Я щиро вiрю, що це так. Спробуйте коли-небудь i ви не пошкодуете.

Фiлософiя, мистецтво та наука вiд Нового Акрополя

Сьогоднi наша мова про фiлософiю, науку та мистецтво з погляду Акрополя – некомерцiйноi iнституцii.