Плисти проти течії

Та час минае, iсторичнi обставини змiнюються, i це первiсне послання, яке сьогоднi люди слухають у храмах i церквах, втрачае на силi, на доцiльностi. Недостатня гнучкiсть i консервативнiсть людей призводить до виникнення догматiв вiри. З часом цi догмати, що свого часу були навiть корисними, перетворюються на чинники гальмування культури та цивiлiзацii.

Не варто вважати це крахом послання певноi релiгii. Радше, це крах тих людей, якi несуть це послання, не мавши достатньоi духовностi, духовоi гнучкостi, щоб зрозумiти суть самого послання, тож лишають його у незмiнному станi.

Вiдтак, релiгiйне послання – хай то з уст Будди, Христа чи Магомета, – що в певному iсторичному моментi мало слушнiсть i служило тiльки на користь, поступово стае чимось негативним.

Отож, миряни починають ремствувати, i в усiх релiгiях з'являеться iнквiзицiя, утиски людей, що не вiрять у догмати вiри. iх мають за недовiркiв. Але рiч не в тiм, що вони не вiрять в Бога, а в тiм, що вони не вiрять в догмати цiеi релiгii.

Час вiд часу якiсь релiгii занепадають, а натомiсть виникають iншi. Я з повагою ставлюся до всiх тих людей, якi вважають, що iхня релiгiя iснуватиме довiку, але я фiлософ, iсторик, я обiзнаний з багатьма давнiми релiгiями i багатьма слушними на свiй час поглядами. Я говорю як фiлософ, як iсторик, а не як вiрянин.

Сучаснi релiгii, безперечно, поволi занепадають, позаяк цим посланням тисяча, двi, три тисячi рокiв, i вони не завжди досить гнучкi, щоб вiдповiдати на сучаснi виклики свiту.

Вiряни кажуть: «Сьогоднi люди стали матерiалiстами, не вiрять в Бога, не вiрять у безсмертнiсть душi». То е неправда. Сучасна людина так само iнтуiтивно вiдчувае, що iснуе щось iще, окрiм природи. Сучасна людина вiдчувае Бога, вiдчувае, що може жити пiсля смертi. Але вона не вiрить в тi персонажi, якi iй пропонують.

Пригадую, як багато рокiв тому, коли я був маленький, моя бабуся оповiдала менi про небо i казала, що на хмарах живуть ангели. Пiдрiсши i дiйшовши лiт, я вперше сiв у лiтак i все роззирався, де тi ангели… Позаяк моя бабуся нiколи в життi не лiтала лiтаком, я iй казав: «Бабусю, за хмарами ангелiв немае», на що вона вiдказувала: «Та е, просто ти iх не бачиш, бо не вiриш в Бога, не вiриш в ангелiв».

Але не в тiм рiч, що я не вiрю, а в тiм, що я iх не бачив.

Таким чином, образ небесних ангелiв, що був доречний сто, двiстi чи п'ятсот рокiв тому, в наш час освоення тропосфери вже не годиться.