Плисти проти течії

Цей образ був, найпевнiш, уособленням ефiрних iстот, що пробувають в iншому планi свiдомостi.

Недостатнiсть релiгiйноi гнучкостi обернулася матерiалiзацiею уявлення, тож замiсть згаданих планiв свiдомостi з'явилися хмари, замiсть вищих сутностей – ангели з крильцями. Вiрили тодi i в те, що по смертi людина прямуе або в пекло, в осердi Землi, або в Небо. Але, якби це було справдi так, то я, прямуючи в пекло, мiг би вигулькнути десь в Австралii, адже Земля кругла, чи не так?

Іншими словами, сьогоднi я не можу вiрити в iснування фiзичного пекла в осердi Землi.

Не можу я вiрити i в iснування якогось неба над нами, бо у всесвiтi немае анi верху, анi низу.

Якщо подивитися на мапу таку ось, як ця, на стiнi, ми побачимо, що Пiвнiч знаходиться вгорi, а Пiвдень – внизу, тож ми переконанi, що Земля рухаеться у Всесвiтi з пiвнiчним полюсом угорi. Але немае анi верху, анi низу. Рiч у тiм, що цi мапи складали «смиреннi» европейцi, жителi пiвнiчноi пiвкулi, отож i вийшло, що ми зверху, на Пiвночi, а всi iншi – десь унизу.

Іншими словами, усе в свiтi вiдносне, з чим i стикаються люди. Вiдтак, виникае псевдоматерiалiзм. Як фiлософ, я вважаю, що сьогоднi люди не бiльшi матерiалiсти, нiж у минулому, просто iм нелегко зрозумiти архаiчнi форми.

На теперiшнiй iсторичний момент усе те, в що вiрили нашi прадiди, нам не придаеться. Скажiмо, вони вважали, що праведнi та благочестивi йдуть на небо i грають там довiку на арфi. Але хiба не нудно нам було б довiку грати на арфi? Це було б жахливо.

Тисячi рокiв грати на арфi особисто для мене було б справжнiм пеклом, бо з мене кепський музика. І мене мусили б слухати! Жахiття!

Отож, на часi усе впираеться в форми. Про втрату духовостi не йдеться. Ми дотепер духовi, дотепер вiримо в добро, вiримо в справедливiсть, вiримо, що можемо запомогти всьому людству. Звiсно, ми не позбавленi вад та егоiзму, але маемо i добрi почуття, хоча й не молимося цiлими днями, хоча й не запалюемо яскравi лампадки перед Буддою.

До того ж, на часi iснують й iншi способи робити добро.

Нинi ми можемо робити добро, послуговуючись письмовим та усним словом – газетами, журналами, книжками, лекцiями. Ми перебуваемо в поворотному пунктi iсторii, коли вiру наших прадiдiв вiдкинуто, а новi релiгiйнi форми, якi б заступили вiдомi нам, ще не виникли. На часi з'явилися дещо химернi, як на нас, релiгiйнi форми, а з iншого боку нам намагаються накинути одну-едину форму, хоча кожен з нас вiдчувае по-своему.