Плисти проти течії

В цьому мiстi пануватиме любов, а не зненависть, злагода i згода, а не вiйна.

Згода – це не зрiвняння всiх i вся, адже всi ми рiзнi. Згода означае жити душа в душу, одним серцебиттям, чуттям едностi. Маемо прийняти, як належне, нашi вiдмiнностi, нашу недосконалiсть, нашi вади i, не чекаючи благословення якогось янгола-охоронника, а керуючись самим лиш духовим правом, жити вчора, сьогоднi i завтра, вiднайшовши внутрiшнього iндивiда.

Згiдно з Платоном, iндивiд – це неподiльне i нерозкладне. Вiднайшовши цього внутрiшнього нерозкладного iндивiда, ми ступимо на мiстичний, релiгiйний шлях навiть без чийогось научання.

Коли формальнi релiгii втрачають контекст пошанування iндивiда i кожноi людини зокрема, вони починають агонiзувати, помирати, розпадатися i кристалiзуватися.

Таким чином, ми сповiдуемо фiлософiю, в якiй тут чи там, залежно вiд уподобань та вiри, кожен може вiднайти себе самого, вiднайти красу природи, вiднайти музику у всесвiтi.

Сучасний украй матерiалiстичний свiт iнфектував природу – не лише фiзичну, а й психологiчну та ментальну.

Інфектовано не тiльки нашi мiста, ментально ми самi iнспектованi. Коли хтось промовляе до нас, звертаеться до нас iз словом, то ми ставимося до нього з пiдозрою: «яку неправду вiн нам скаже? що приховуе цей добродiй? чого йому вiд нас треба?»

Ми iнфектованi, ми втратили свою чистоту. Чистота – це вiра, це довiра до людей, добросердiсть i толерантнiсть, це коли в квiтах бачать не органи розмноження рослин, а красу, яка приносить нам радiсть та усвiдомлення Мудростi всесвiту.

Плаваючи пiд водою, дуже непросто розгледiти кольоровi рибки на тлi морських рифiв через iхне своерiдне маскування. Перша згадка про маскування людей – клаптями моху – належить до IX сторiччя. Це було в iспанському мiстi Бехар (Саламанка). Тим часом, тварини вдавалися до маскування вiдколи iснуе свiт. Хтось та вимислив усе це! Безперечно, iснуе якийсь космiчний розмисел, що огортае нас.

Цiй новiй людинi притаманне вiдчуття того, що все довкола пронизуе космiчний розмисел, який дав красу квiтам, уможливив виживання беззахисним тваринам.

Ця нова, незалежно вiд ii фiзичного вiку, людина зможе скласти цiну красi, зможе не тiльки розумiти добро, а й робити добро.

Ця людина не почуватиметься щасливою, доки не будуть щасливими всi люди на Землi. Вона не будуватиме свое щастя на нещастi iнших. Ця людина вiдчуе силу добра у свiтi, доброти до всiх, доброзичливостi до людей, до тварин, до рослин.

Ось що таке нова людина.