Містика сновидінь. Практичний сонник

Останнiй (Бог, космiчнi енергii чи колективне несвiдоме) спiлкуеться з генералом (пiдсвiдомiстю людини). Вони аналiзують перебiг бою, який щойно завершився, оцiнюють його i складають плани на завтра чи найближче майбутне. А перед входом до шатра стоiть на вартi солдатик-новобранець (свiдомiсть людини). Бiй був нелегким, вiн дуже втомився й кепсько сприймае все, що коiться довкола, але разом з тим йому хочеться пiдслухати плани воевод, збагнути, чого сподiватися завтра: бою, вiдступу, перемоги чи поразки. Йому вдаеться почути якусь фразу.

Вона хвилюе його i проганяе дрiмоту. Вiн доповнюе фразу, намагаеться реконструювати початок розмови та ii продовження. Сама розмова його не дуже цiкавить. Вiн хоче знати найпосутнiше: чого йому очiкувати завтра: смертi на полi бою чи медалi за вiдвагу.

Б. Ти впевнена, що «головнокомандувач» справдi бере участь в твореннi людських сновидiнь?

А. Авжеж. Але трапляеться це не так часто, як хотiлося б. Адже сни е дуже рiзними. Є сни-фантазii, в яких ми отримуемо те, чого нiколи не доможемося в реальному життi; сни-продовження реальних клопотiв, турбот; так званi фiзiологiчнi сни, викликанi певними зовнiшнiми подразниками чи захворюваннями внутрiшнiх органiв.

А от у мiстичних, вiщих снах я завжди вiдчуваю присутнiсть чогось надсвiдомого, загадкового, слiд прямого втручання Того Хто Знае в долю людини. І не лише я, але й бiльшiсть людей, яким пощастило на мить потрапити в полон такого сну.

Б. Ти любиш своi сни?!

А. Той, хто любить казки, мiфи, любить високу поезiю i народну в найрiзноманiтнiших ii проявах (я маю на увазi пiснi, прислiв’я, замовляння, голосiння, повiр’я i навiть передсуди), не можуть зневажати своi сни, нехтувати ними, як не може квiтка зневажати грунт, на якому зросла.

«Ви, божества, прихильнi до розвою снiв, це не до вас я покликаюсь, а до вогнистих Спонукальниць дii у iхньому короткому вбраннi».

«Жiнка, яка вчувае нюхом Небо, – вона йому одному вiдкривае живу таемнiсть власного ества…»

«Скiнчився сон, де зачудоване було жадання Сновидця».

Це уривки з вiршiв поета, нобелiвського лауреата Сен-Жон Перса. Вони чудовi, бо в них пульсуе таемниця. Вони схожi на ворожбу, на замовляння. Це свого роду сни наяву.

Б. А я боюсь своiх сновидiнь i хотiла б, аби менi нiчого не снилося.

А. Чому?

Б. Менi снять лише неприемнi сни  – тьмавi, хаотичнi, агресивнi.

А. Вже не пам’ятаю, хто сказав: «Сон – це глибоченна криниця, в якiй вiдбиваеться, передовсiм, обличчя сновидця».

Б.