Сьогодні я бачила…

Забруднення довкiлля у мiстах вимагало повернення до лона природи; анонiмнiсть механiзованоi працi – прiоритету особистого зусилля: хай то буде якась саморобка чи оригiнальна абищиця; на змiну мистецтву, яке втратило свое високе призначення або стало малозрозумiлим, приходило ремiсництво; саме вбрання цього вiджилого свiту було вiдкинуто, натомiсть утвердився новий «однострiй» – однострiй «бiдака»…

Так, гiпi справдi хотiли змiнити триб життя, але, певне, не завважили, що змiна – це не тiльки руйнування старого, вiджилого ладу, а й запровадження нового, вартного i тривкого.

Ще раз хибне тлумачення свободи стало на завадi цiлком здiйсненнiй мрii… На вiвтар «свободи» було покладено системи, органiзацiю, зобов’язання, i кожен робив, що йому заманеться… Але гiпi, котрого я бачила, не може претендувати на уособлення всiх гiпi. Вони були рiзнi i сповiдували рiзнi погляди – настiльки складнi й суперечливi, що вiд них лишився тiльки загальний заклик до протесту. Протесту проти вся i всiх.

Щось змiнити так i не вдалося… Врештi-решт, довколишнiй свiт – великий i могутнiй – увiбрав в себе «дорослих гiпi», а деяких, навпаки, рiшуче вiдторгнув через iхню не тiльки психологiчну непристосованiсть, а й тяжкi фiзiологiчнi вади, спричиненi, як правило, наркотиками.

Отож гiпi, котрого я бачила, не можна назвати щасливим i життерадiсним. Це мандрiвне уособлення вiчного протесту задля самого протесту. Його зернята добрих iдей, прагнення автентичностi, мрiя про життя серед братiв, що дiляться останнiм, любов до природи сьогоднi викликае тiльки поблажливу усмiшку.

Історiя взяла свое, i гiпi не мали успiху. Ось тобi й увесь протест. Суспiльство лишилося зi своiми старими виразками.

А в душах молодих досi живе властивий цьому вiковi невпокiй, бажання повстати проти несправедливостi та прагнення витворити новий i кращий свiт.

Та нiщо не минае намарне. Тепер протестувальники коротко стриженi, жiнки знову вбралися в спiдницi, усi мають ошатний вигляд.

Сьогоднi вони навчаються i працюють. Вони знають, що не варто скочуватись на узбiччя у пошуках якоiсь романтики, бо у самому серцi урагану завжди б’еться щире серце юнака, готового упокорити себе самого i безкорисливо допомогти всiм iншим.

…Чужопланетянина

Сьогоднi я бачила чужопланетянина…

Усупереч загальноприйнятiй думцi, вiн не вийшов з лiтаючоi тарiлки. Та й нiчим не вiдрiзнявся вiд нас. Очi як очi, i жодних телепатичних здiбностей.