Їжа. Італійське щастя

постное, конопляное масло; вообще растительное». З огляду на посилання в першоджерелi на «олия малорос.» та надто наочну однокорiннiсть слiв «олива» i «олiя», в украiнському перекладi надалi вживаемо «олiя» там, де в оригiналi «олей». Що ж до «оцет», для якого перекладач не знайшов рiвнозначного вiдповiдника в украiнськiй (у Даля: «ОЦЕТ (оцта) м. церк. южн. зап. уксус,…Зажадалося, як кобыли оцту»), читач мае зважати на авторське уточнення щодо розбiжностей у значеннi «оцет» i «уксус» у росiйськiй.

(Пер.)] Назрiла потреба вiдродити цi слова в росiйському побутi, принаймнi стосовно середземноморськоi кухнi. У багатьох пiвнiчних краiнах i, безумовно, в Росii пiд словом «оцет» розумiють розведену оцтову кислоту, яка не мае нiчого спiльного з дорогоцiнним настоем, що його виробляють з соку високосортного винограду пiсля п’ятнадцятирiчноi витримки.

Про такi важливi теми, як олiя i оцет, рiзотто i паста, сировина i процеси готування, а також про старi (помiдори, картопля, iндичатина) i новi дари Америки (кока-кола, хот-доги, гамбургери), про середземноморську дiету, про кулiнарний календар, про те, яку iжу в який час доби належить приймати, i про еротизм iталiйськоi кухнi, i про щастя iталiйського застiлля розповiдаеться у дев’ятнадцяти iнтермецо, вставлених у промiжки мiж описами дев’ятнадцяти областей.

Наприкiнцi книжки додаються словнички iталiйських назв злакiв, трав, овочiв, фруктiв, грибiв, риби, морепродуктiв; а також способiв приготування м’яса, риби, яець, овочiв… Словнички утворилися упродовж моеi багаторiчноi роботи – зiбранi в них вiдомостi нерiдко вiдсутнi у звичайних словниках.

Цi глосарii можуть стати в пригодi як тому, хто хоче знатися на iталiйському життi, так i тому, хто бажае знати, сидячи перед ресторанним меню, що власне йому пропонують з’iсти i з чого приготованi поданi кельнером страви.

Поруч iз моiми власними польовими спостереженнями i матерiалами спецiальних студiй для цiеi книжки були використанi ще й створенi рiзними попередниками систематичнi описи регiональних наiдкiв: «Спецпродукти регiонiв Італii» Клаудii Пiрас i Евдженiо Медальянi i путiвник-енциклопедiя «Поiздки та закуски» у трьох томах, а також перiодичнi програми «Краща кухня областей» («La grande cucina regionale») до газети «Корр’ере делла Сера» (осiнь 2005 р.

).

Найцiннiшi iдеi, факти та описи були знайденi мною у книжцi Вiльяма Блека «Макарони Гарiбальдi».