Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi

Курс iсторii Украiнськоi революцii читав П. Христюк.

В iсторiографii закрiпилась думка, що основна цiннiсть книги Павла Христюка полягае в ii величезнiй iнформативностi, насиченостi не урiзаними документами, тобто вона е, по сутi, об'емним збiрником документiв (деякi з них вiдомi iсторикам лише з цього видання). З такою оцiнкою, природно, важко не погоджуватись. Хоч, думаеться, в даному випадку виявляеться однобiчний пiдхiд.

Адже в книзi на першому мiсцi йде аналiз iсторичного процесу в 1917—1920 pp.

Та й пiдбором, подачею документiв, довiдками, що iх супроводжують, автор вибудовуе певну концепцiю, захищае ii в полемiцi з iншими версiями того ж таки предмета дослiдження.

У найзагальнiшiй оцiнцi П. Христюк, звичайно ж, вiдстоюе, так би мовити, есерiвський погляд на iсторiю Украiнськоi революцii. Вiн начебто виконав за свого старшого колегу, товариша по партii – М. Грушевського те, чого професiйний iсторик так i не змiг, можливо, i не бажав зробити – залишив нащадкам надзвичайно цiнну працю, скiльки-небудь предметноi iсторiографiчноi оцiнки якоi, на жаль, бракуе до цього часу.

При спробi дати загальну оцiнку книзi Павла Оникiйовича важливо пам'ятати, що вона стала справдi однiею з перших наукових розвiдок важливоi проблеми. Це усвiдомлював i автор.

«Вивчення украiнськоi революцii, – зауважував вiн у «Передньому словi», – усвiдомлення досвiду ii мае… першорядне значення для працюючих класiв не тiльки Украiни, але й iнших краiв i народiв – як пануючих, так i поневолених… Жертви, понесенi працюючими верствами Украiни i Росii у взаемнiй боротьбi, повиннi бути пересторогою не тiльки для них, але й для робiтникiв та селян всього свiту.

Мiж тим, лiтература про украiнську революцiю дуже бiдна, ii майже немае. Це останне i послужило мотивом для укладення цих «замiток i матерiалiв» i подання iх до друку в свiт».

Із найзагальнiших оцiнок варто, думаеться, вiдзначити й те, що книга дуже насичена iнформацiею про дiячiв тогочасного руху, про iх персональний внесок у справу революцii.

Проте оцiнки, як правило, дуже лаконiчнi, навiть дещо скупi. Схоже, автора дуже турбувало, щоб його позицiя пiдкрiплялась фактами, документами, принаймнi, не розходилась з ними.

Варто зауважити, що праця П. Христюка, як i iнших лiдерiв Украiнськоi революцii, не позбавлена мемуарного елемента. Проте автор намагаеться до мiнiмуму звести обсяг таких сюжетiв i теж прагне уникнути суб'ективiзму.