Маленька господиня Великого будинку

Були там i яснiшi полотна з давнього мексикансько-калiфорнiйського життя, i пастель Реймерса – евкалiпт у присмерку, а вдалинi осяяний останнiм промiнням заходу шпиль гори, – i мiсячний краевид Пiтерса, i одна картина Грiфiна[22 - Чарлз Ролло Пiтерс (1862–1928), Джеймс Мартiн Грiфiн (1850–1931) – американськi художники.]: скошене поле, а за ним рудi, напеченi лiтнiм сонцем калiфорнiйськi узгiр’я i повнi бузковоi мли лiсистi каньйони.

– Чуете, – потиху заговорив Теер через стiл до Нейсмiта, поки Дiк з Полою та дiвчатами перекидались жартами й смiялися, – як ви у тiй вашiй статтi згадуватимете i про Великий будинок, то я вам дещо пiдкажу.

Я був у iдальнi для челядi. Там сiдае за стiл душ сорок – це з садiвниками, шоферами та двiрниками. Чистий готель з пансiоном. Це ж треба, щоб хтось давав йому лад. Отой китаяга, А-Гей, справдешнiй чаклун. Вiн тут за розпорядника, чи доморядника, чи як його назвати, i у нього всi колiщата крутяться, мов намащенi.

Нейсмiт кивнув головою i додав:

– Форест – ось хто тут чаклун! У нього хист добирати людей.

Вiн мiг би командувати армiею, провадити вiйну, керувати урядом… чи навiть цирком на три арени.

– Оце вже справдi добрий комплiмент, – усмiхнувся Теер.

– Поло, – звернувся Дiк до дружини. – Я щойно дiстав звiстку, що завтра вранцi приiде Грейм. Скажи А-Геевi, нехай оселить його в дозорнiй вежi. Там йому не тiсно буде; та й, може, вiн здiйснить свою погрозу i попрацюе над книжкою.

– Грейм? Грейм… Хто ж це?.. – вголос силкувалася пригадати Пола.

 – Я його знаю?

– Якось бачила, два роки тому, в Сантьяго, в кав’ярнi «Венера». Вiн обiдав з нами.

– А, котрийсь iз тих морських офiцерiв?

Дiк похитав головою.

– Нi, цивiльний. Невже не пам’ятаеш? Такий високий, бiлявий. Ви з ним пiвгодини розмовляли про музику, поки капiтан Джойс товкмачив нам, що Сполученi Штати повиннi навести лад у Мексицi панцерним кулаком.

– А… – невиразно пригадала Пола. – Ти з ним десь зустрiчався ранiше… В Пiвденнiй Африцi, здасться? Чи на Фiлiппiнах?

– Еге ж, еге ж! У Пiвденнiй Африцi.

Івен Грейм. Удруге ми з ним зустрiлись на вiстовому суднi «Таймсу» в Жовтому морi. А потiм нашi шляхи перетиналися ще разiв кiльканадцять, але стрiлись ми знов тiльки того вечора у «Венерi».

Нам було наче наврочено. Вiн вiдплив з Бора-Бора на схiд за два днi перед тим, як я кинув там якiр, пливучи на захiд, до Самоа. Я вийшов з Апii, забравши в американського консула листи для нього, а вiн прибув туди другого дня.