Маленька господиня Великого будинку

], вперше зроду попавши за мiсто на прогулянку зi своiм класом недiльноi школи. Вона ще зовсiм маленька. Послухайте, як вона недомовляе!

І вiн гаркаво заспiвав:

У рлiчцi виблискуе рлибка,

На дерлевi пташка цвiрлiнька.

Хто плавати рлибку навчае?

Хто в пiрлячко пташку вбирлае?

Це Бог! Це все Бог! Це Вiн!

– Украдено! – склала свiй вирок Ернестiна, тiльки-но затих регiт.

– Авжеж, – потвердив Дiк. – Я знайшов цю пiсеньку в «Фермерi й скотарi», а вони там передрукували ii зi «Свинарського журналу», а тi з «Захiдного оборонця», а тi з «Громадськоi думки», а вже тi, напевне, почули вiд самоi дiвчинки чи скорше вiд ii вчительки.

Хоча я переконаний, що першодрук був у «Наших безсловесних тваринах».

Бронзовий гонг загримiв удруге, i Пола, обнявши однiею рукою Дiка, а другою Риту, повела товариство до iдальнi. Вейнрайт, iдучи позаду з Лут i Ернестiною, показував iм нове колiнце танго.

Бiля сходiв, що вели вниз до iдальнi, вони зiткнулися з Теером i Нейсмiтом.

Дiк визволився вiд своiх дам, обернувся до Теера i пiвголосом сказав йому:

– Ще одне. Перше нiж вiд’iдете, подивiться на моiх мериносiв. Ось чим я справдi можу похвалитись, i нашi американськi вiвчарi ще за них ухопляться. Звичайно, вони з привiзного порiддя, але я вже вивiв свою калiфорнiйську лiнiю – таку, що й самi французи рота роззявлять. Знайдiть Вордмена й виберiть собi з пiвдесятка. І Нейсмiта вiзьмiть iз собою, хай подивиться.

Повезете дарунок вiд мене вашим айдахським вiвчарям на спробу.

Товариство сiло за стiл, що мiг, видимо, розсуватись на скiльки завгодно, у довгастiй низькiй iдальнi – точнiй копii iдалень по гасiендах давнiх iспано-калiфорнiйських земельних королiв. Пiдлога була з великих брунатних плиток, подiлена сволоками стеля i стiни вибiленi, а величезний, без жодних прикрас цементовий камiн вражав своею масивнiстю i простотою. Знадвору в глибокi нiшi вiкон кивало зелене гiлля й квiти, i вся кiмната справляла враження чистоти, скромностi й прохолоди.

По стiнах не надто густо були розвiшанi картини. На почесному мiсцi найзначнiша, мексиканський сюжет Зав’ера Мартiнеса[21 - Зав’ер Мартiнес (1874–1943) – американський художник.] в меланхолiйно-сiрих присмеркових барвах – пеон за сохою з кривоi деревини, запряженою двома волами, веде смутну борозну переднiм планом похмуроi безкрайоi мексиканськоi рiвнини.