Серця трьох

– Будьте якомога обережнiшим i обачнiшим, сер, – застерiг його чорношкiрий. – Цi тварюки здатнi на все, сер.

– Сiдай у човен i веслуй, – коротко наказав Френк.

– Нi, сер. Пробачте, але нi, сер, – вiдповiв чорношкiрий матрос. – Я наймався, сер, до капiтана Трефезена в матроси, а не в самогубцi, i я не пiду з вами, сер, на видиму смерть. Найкраще для нас – це забратися з цього пекла; якщо ж ми залишимося, сер, то добре отримаемо на горiхи – це вже точно.

З огидою Френк змiряв матроса презирливим поглядом, сховав у кишеню револьвер i, повернувшись спиною до напiвголих дикунiв, подався помiж пальм.

Там, де стирчав величезний шматок коралового рифу, викинутий колись на пiсок землетрусом, вiн вийшов на берег. На островi Тельця, вiд якого його вiддiляла вузька протока, вiн побачив припнутий ялик. На березi, де вiн стояв, самотiло видовбане з дерева старе i, безсумнiвно, дiряве каное. Френк перевернув його, щоб вилити воду, i у цю мить побачив ловцiв черепах, якi, зупинившись на галявинi серед пальм, спостерiгають за ним – боягузливого матроса серед них не було.

Переправитися через протоку для Френка – це справа кiлькох хвилин, але на березi Тельця на нього чекав не менш теплий прийом: з-за пальми вийшов високий молодик, босонiж, тримаючи в руках револьвер, вiн гаркнув:

– Vamos! Забирайтеся геть звiдси! Хутко!

– О боги морських глибин з усiма iхнiми рибами та рибенятками! – напiвжартома-напiвсерйозно вигукнув Френк i посмiхнувся. – Тут у вас людинi й кроку не можна ступити, аби iй не тицьнули пiстолетом в обличчя.

І всi кричать: «Забирайся геть, pronto!»

– Нiхто вас не запрошував сюди, – заперечив незнайомець. – Ви з’явилися без дозволу. Забирайтеся з мого острова. Даю пiвхвилини.

– Чи знаете, голубе, я починаю злитися, – щиросердно зiзнався Френк, скоса позираючи на найближчу пальму й мiркуючи, яка вiдстань до неi. – Усi, кого я тут зустрiчав, якiсь шаленi й до того ж нечеми: проганяють людину без будь-якого сорому.

Зрештою, у мене теж настрiй зiпсувався. А ось щодо того, нiби цей острiв ваш, то цi слова ще не е доказом…

І, не докiнчивши фрази, Френк швидко стрибнув пiд прикриття пальми. Щойно вiн сховався за дерево, як у його стовбур влучила куля.

– Ах так! – крикнув вiн i всадив кулю в стовбур пальми, за якою зник незнайомець.

Кiлька хвилин тривала перестрiлка: супротивники то стрiляли один в одного, то вичiкували, ретельно рахуючи пострiли.