Серця трьох

– Шаленi якiсь, справжнi психопати! – розсмiявся Френк i, пiдбiгши до борта, послав ще кiлька повiтряних поцiлункiв неврiвноваженiй дiвчинi.

Завдяки погожому вiтру, який дув iз материка, «Анжелiка» дiйшла до рифiв, що вiдгороджують вхiд до лагуни Чiрiквi, й, зробивши ще миль iз п’ятдесят уздовж них, опiвночi пiдiйшла до островiв Бика й Тельця, де капiтан поставив судно на якiр, вирiшивши дочекатися свiтанку. Пiсля снiданку Френк, прихопивши iз собою матроса, негра з Ямайки, як весляра, вирушив у ялику обстежити острiв Бика – дещо бiльший вiд острова Тельця й залюднений у цей час року, за словами шкiпера, iндiанцями, що перебираються сюди з материка для полювання на черепах.

Не встиг Френк пiдпливти до острова, як зрозумiв, що його вiддiляють вiд Нью-Йорка не лише тридцять градусiв широти, а й тридцять столiть: вiд ультрасучасноi цивiлiзацii вiн перенiсся мало не до первiсноi дикостi. Зовсiм голi, якщо не зважати на пов’язки з мiшковини на стегнах, озброенi важкими, надзвичайно гострими сокирами-мачете, ловцi черепах досить швидко довели, що вони надзвичайнi прошаки й не зупиняться перед убивством.

Острiв Бика належить iм, оголосили вони Френку через перекладача-матроса, що привiз його туди, а Телець, який колись теж належав iм у сезон полювання на черепах, тепер захопив один шалений грiнго, запеклий урвиголова, незговiрливий i владний, який погрозами завоював iхню повагу – повагу перед двоногою iстотою, лютiшою, нiж вони самi.

За срiбний долар Френк умовив одного з iндiанцiв вiдвiдати таемничого грiнго й передати йому, що вiн хотiв би з ним зустрiтися.

Тим часом iншi оточили ялик i, розглядаючи Френка, клянчили в нього грошi та навiть спробували викрасти його люльку, яку вiн поклав бiля себе. Френк негайно вдарив у вухо злодiя, а потiм стусонув iншого, який вихопив ii в першого, i повернув собi люльку. За мить уся юрба наiжилася, загрозливо заблискали на сонцi вiдточенi леза мачете, але Френк швидко вгамував запал iндiанцiв, нацiливши на них свiй револьвер. Вони позадкували

i, з’юрбившись, зловiсно зашепотiли. Тут Френк побачив, що його единий супутник i перекладач злякався. Пiдiйшовши до ловцiв черепах, вiн улесливо заговорив iз ними, що дуже не сподобалося Френку.

Тим часом повернувся посланець iз запискою i передав Френку аркуш, впоперек якого олiвцем було написано: «Vamos! Пiшов ти до бiса!»

– Доведеться менi, очевидно, самому до нього йти, – сказав Френк, покликавши до себе чорношкiрого матроса.