Серця трьох

Однак у такому разi я також не просто спiльник, а мрiя! Хiба не я дозволив йому беззастережно «вiдображати» усе, що йому заманеться, протягом 15 епiзодiв сценарiю, 1300 сцен i 31 000 футiв плiвки i, зрештою, 111 000 слiв, що склали роман? І все ж тепер, коли я закiнчив цю працю, я вельми був би радий, коли б не розпочинав ii, – з однiеi простоi причини: менi хотiлося б самому прочитати книгу i подивитися, як вона читаеться. А мене це вельми цiкавить. Вельми.

    Джек Лондон

    Вайкiкi, Гавайськi острови,

    23 березня 1916 року

Давня пiратська пiсня

Шукачам пригод i долi

Я таку пораду дам:

Йдiть корсарами на море,

Де привiлля всiм вiтрам.

Приспiв:

Нас в морськi боi i шторми

Не пройме переполох —

Станем спинами до щогли

Проти тисячi удвох!

Приготуемо пiстолi —

Й в справжне судно, не в мiраж,

Пошлемо з гармати ядра

Й пiдемо на абордаж!

Приспiв.

Гей, корсари, славмо вiтер,

За кормою водоверть!

Пожалiемо матросiв —

Капiтану ж буде смерть!

Приспiв.

Із захопленого судна

Забираймо лиш вино,

Чарiвних жiнок i злото —

Решта хай iде на дно!

Приспiв.

    Джордж Стерлiнг

Роздiл І

Цього пiзнього весняного ранку подii в життi Френка Моргана змiнювалися надто швидко. Якщо будь-коли людинi було призначено, перемiстившись у часi, стати учасником жорстокоi, кривавоi драми, а точнiше – трагедii простих душ, i водночас свiдком середньовiчноi мелодрами, насиченоi сентиментальнiстю i бурхливими пристрастями, властивими мешканцям Латинського Нового Свiту, то цiею людиною Доля призначила бути Френковi Моргану, i то досить незабарно.

Проте сам Френк Морган перебував у незнаннi того, що у свiтi щось для нього готуеться, i навряд чи був готовий до подiй, якi насувалися. Засидiвшись за бриджем, вiн пiзно прокинувся й, поснiдавши фруктами й кашею, подався до бiблiотеки – зi смаком обставленоi кiмнати, звiдки його батько останнiми роками життя керував великими i рiзноманiтними справами.

– Паркере, – звернувся Френк до камердинера, що служив ще його батьковi, – чи не помiтив ти, що мiй покiйний батько погладшав в останнi роки його життя?

– Нi, сер, – вiдповiв той з усiею шанобливiстю добре вимуштруваного слуги, але мимоволi змiрявши швидким поглядом чудову постать парубка.

 – Ваш батько, сер, завжди був струнким. Постава його нiколи не змiнювалася: вiн був широкоплечий, з могутнiми грудьми, маслакуватий, проте талiя, сер, у нього була тонка. Завжди тонка.