Троє в одному човні (як не рахувати собаки) = Three Men in a Boat (to Say Nothing of the Dog)

We asked him if he had ever tried washing flannels in the river, and he replied: “No, not exactly himself like; but he knew some fellows who had, and it was easy enough;” and Harris and I were weak enough to fancy he knew what he was talking about, and that three respectable young men, without position or influence, and with no experience in washing, could really clean their own shirts and trousers in the river Thames with a bit of soap.

We were to learn in the days to come, when it was too late, that George was a miserable impostor who could evidently have known nothing whatever about the matter.

If you had seen these clothes after – but, as the shilling shockers say, we anticipate.

George impressed upon us to take a change of underthings and plenty of socks, in case we got upset and wanted a change; also plenty of handkerchiefs, as they would do to wipe things, and a pair of leather boots as well as our boating shoes, as we should want them if we got upset.

Роздiл третiй

Усе вирiшено.

Гаррiсiв метод роботи. Як лiтнiй сiмейний чоловiк вiшае картину. Джордж висловлюе розумне зауваження. Принади ранкового купання. Запаси на той випадок, якщо ми перекинемось.

Отже, наступного вечора ми зiбралися знову, щоб обговорити все до кiнця. Гаррiс сказав:

– Ну, насамперед треба вирiшити, що нам брати в дорогу. Дж.[2 - Початковi лiтери iменi автора (Джером).], ти вiзьми аркуш паперу, записуватимеш, а ти, Джордже, принеси прейскурант продуктовоi крамницi, а менi хто-небудь дайте олiвця, i я складу вам список.

Це типова Гаррiсова манера: вiн завжди готовий узяти всякий тягар на своi плечi, а потiм перекласти на чужi.

Цим вiн завжди нагадуе менi мого покiйного дядька Поджера. Ви зроду не бачили такоi метушнi в домi, як бувала тодi, коли дядечко Поджер брався зробити якесь дiло. От, скажiмо, принесли вiд столяра вставлену в раму картину й поставили у iдальнi; треба ii десь повiсити. Тiтуся Поджер питае в дядька, що робити з картиною, i дядько вiдповiдае:

– Полиште це дiло на мене.

Нiхто про неi не думайте i не турбуйтеся. Я сам усе зроблю.

Тодi скидае пiджак i береться до дiла. Насамперед посилае покоiвку купити на пiвшилiнга цвяхiв, тодi котрогось iз хлопцiв навздогiн за нею – сказати, яких завбiльшки; i так, почавши iз цього, помалу сколотить i запряже в роботу всiх у домi.

– Принеси-но молоток, Вiллi! – гукае вiн. – А ти, Томе, лiнiйку.