Доводи розсудку

Це запрошення Мерi звiльняло ледi Рассел вiд клопоту, i невдовзi було вирiшено, що Енн не поiде до Бата, доки ледi Рассел не покличе ii туди, а до того буде жити в Апперкроссi та в Келлiнч-лоджi.

Досi все йшло як слiд, але ледi Рассел була майже в нестямi, коли дiзналася про план, за яким мiсiс Клей вирушала до Бата з сером Волтером i Елiзабет як необхiдна та неоцiнна помiчниця в усiх ii справах. Ледi Рассел була вкрай засмучена, здивована й перелякана; образливiсть цього плану для Енн, яку визнали непотрiбною там, де мiсiс Клей була вкрай необхiдна, посилювала ii роздратування.

Звикнувши до таких кривд, Енн стала до них невразливою, але вона вiдчувала необережнiсть цього намiру майже так само гостро, як i ледi Рассел. Спостерiгаючи та знаючи вдачу свого батька, на жаль, дуже добре, вона розумiла, до чого може призвести ця дружба. На ii погляд, нинi батько нi про що подiбне не думав. Мiсiс Клей мала ластовиння, зуб, який занадто випинався вперед, та великi руки, про якi Енн чула вiд нього не один несхвальний вiдгук за ii вiдсутностi; але вона була молодою й, звичайно, загалом гарною, а ii проникливий розум i послужливi манери надавали iй привабливостi значно небезпечнiшоi, нiж зовнiшня.

Енн була настiльки вражена цiею небезпекою, що нiколи б собi не пробачила, якби не зробила спробу пояснити це сестрi. Вона майже зовсiм не мала надii на успiх, але не хотiла, щоб у разi справдження побоювань Елiзабет, яка опиниться в далеко жалюгiднiшому становищi, нiж зараз, мала б пiдстави докоряти iй за те, що вона ii не попередила.

Вона поговорила з сестрою, але, здаеться, лише образила ii. Елiзабет не могла й уявити собi, як така безглузда пiдозра могла спасти Енн на думку, i гнiвно запевняла, що кожна з обох сторiн добре усвiдомлюе свое становище.

– Мiсiс Клей, – сказала вона з теплотою, – нiколи не забувае, хто вона; i, оскiльки я краще за тебе знайома з напрямом ii думок, можу запевнити, вона дивиться на шлюб надзвичайно шляхетно й засуджуе нерiвнiсть суспiльного становища та достаткiв бiльше, нiж хтось iнший.

Що ж до батька, я не розумiю, як його, хто заради нас так довго залишався вдiвцем, можна тепер пiдозрювати. Якби мiсiс Клей була красунею, тодi я справдi зробила б помилку, наблизивши ii до себе; нiщо в цiлому свiтi, я впевнена, не змусить його взяти такий принизливий шлюб, адже вона могла б тодi спричинити його страждання.