Менсфілд-парк

О, кузене, якщо менi доведеться поiхати, я пам’ятатиму твою доброту завжди – до останньоi хвилi мого життя!

– Авжеж, сподiваюся, у такiй далинi, як Бiлий будиночок, ти не забудеш про мене. Ти говориш так, наче iдеш звiдси за двiстi миль, а не на iнший бiк парку; але ж ти все одно будеш з нами – майже так, як була досi. Обидвi сiм’i зустрiчатимуться щодня; едина змiна, що на тебе чекае, – це необхiднiсть самiй приймати рiшення; але тобi потрiбно цього навчитися. Тут тобi завжди е за кого сховатися; а з тiтонькою ти вже сама вiдповiдатимеш за себе.

– О, не кажи так!

– Я повинен – i дуже радий це сказати. Мiсiс Норрiс тепер значно бiльше пасуе пiклуватися про тебе, нiж моiй матiнцi. Такий у неi характер: вона може чимало зробити для тих, до кого справдi прихильна; i вона привчить тебе цiнувати твоi природнi риси, як вони того вартi.

Фаннi зiтхнула.

– Я не можу так дивитися на цi речi; але вiрю, що ти, певно, судиш про них вiрнiше за мене, i дуже тобi вдячна, що намагаешся примирити мене з ними.

– Але ж ти його не покидаеш, Фаннi, ти розлучаешся тiльки з будинком. Ти зможеш, як i ранiше, гуляти в парку чи в саду; навiть для такого вiрного серденька, як твое, це змiна невелика. Ти будеш гуляти тими самими алеями, брати книги в тiй самiй бiблiотецi, i бачитися з тими самими людьми, i кататися на тому самому конику.

– Так, справдi. Мiй старенький сiрий понi! О, кузене, коли я згадую, як боялася iздити верхи, як страшно менi було слухати, коли казали, що це пiде менi на користь, – варто було дядечковi заговорити про коней, я вже тремтiла з переляку, – i коли думаю, як ти хотiв завжди розвiяти моi страхи, умовляв мене не боятися й переконував, що менi сподобаеться iздити, я вiдчуваю, що ти завжди правий, i сподiваюся, що твое судження справдиться й цього разу.

– А я цiлком певний, що життя з мiсiс Норрiс буде так само корисним для твоеi душi, як прогулянки верхи – для здоров’я; до того ж воно зробить тебе щасливою.

Так завершилася iхня розмова, яка, хоч i могла зарадити Фаннi, та була зайвою, позаяк мiсiс Норрiс не мала анi найменшого бажання взяти Фаннi до себе. За обставин, що склалися, вона думала лише про те, як цього уникнути.