Менсфілд-парк

А щоб на це нiхто й не сподiвався, вона обрала для себе такий будинок, що був цiлком пристойним, проте найтiснiшим у Менсфiлдськiй парафii; у Бiлому будиночку вистачало мiсця лише для неi самоi та слуг, а одна вiльна кiмната лишалася для гостей, – мiсiс Норрiс вважала це конче необхiдним. За життя ii чоловiка в домi нiколи не було вiльноi кiмнати, але тепер мiсiс Норрiс нiяк не могла iснувати без неi. Проте така обачлива поведiнка не завадила iншим запiдозрити ii в доброму намiрi; а може, саме ii розмови про вiльну кiмнату змусили сера Томаса зробити хибне припущення, що ця кiмната призначаеться Фаннi.

– Гадаю, сестро, тепер нам уже не потрiбно тримати мiс Лi, адже Фаннi житиме в тебе.

Мiсiс Норрiс здригнулася.

– Зi мною, люба ледi Бертрам? Що ви маете на увазi?

– А хiба вона не переiде до тебе? Менi здавалося, що ти вже про все домовилася з сером Томасом.

– Я?! Нi, нi! Я нiколи не говорила про це з сером Томасом, i вiн зi мною також. Щоб Фаннi жила зi мною! Та я й уявити собi такого не можу, i нiхто, знаючи нас обох, не змiг би цього бажати. Господи милосердий! Що ж я робитиму з Фаннi? Менi, бiднiй, самотнiй удовi, дай Бог хоч самiй собi якось дати ради, а не пiклуватися про п’ятнадцятирiчну дiвчину! Вона в такому вiцi, коли особливо потрiбнi увага й турбота, i навiть найстiйкiша душа мае бороти життевi спокуси; та нi, звичайно, сер Томас просто не обмiркував усе як слiд! Сер Томас – мiй щирий друг, вiн не став би про це говорити серйозно! Той, хто зичить менi добра, не може менi таке пропонувати.

– О, та я справдi не знаю.

– А що саме вiн говорив? Адже вiн не мiг отак прямо сказати – що хоче, аби я взяла Фаннi! Певна, у глибинi душi вiн не може цього бажати!

– Нi, вiн тiльки сказав, що вважае це ймовiрним; i я теж так подумала. Ми обое думали, що це тебе втiшить. Але якщо ти не згодна, тодi про це й говорити не варто. Нам вона не завдае жодних клопотiв.