Оповідь Артура Гордона Піма

Нагадаю, що до вiдплиття я пробув у трюмi вже три днi; протягом усього того часу на борту панувала бiганина, люди постiйно вешталися туди-сюди, постiйно заходячи i до кают-компанii, i до окремих кают, а отже, Огастес не мав найменшоi змоги мене провiдати, не ризикуючи, що таемницю нашого люка буде розкрито. А коли нарештi вiн зумiв зазирнути до трюму, я його запевнив, що влаштувався чудово, й тому наступними двома днями вiн мало турбувався за мою персону – хоча й шукав нагоди спуститися в трюм. Така нагода трапилася лише на четвертий день.

Кiлька разiв за цей час вiн поривався розповiсти батьковi про нашу витiвку й визволити мене з добровiльноi темницi, але ми все ще недалеко вiдiйшли вiд Нантакета, i з деяких слiв, зронених капiтаном Барнардом, його син мав усi пiдстави припустити, що той негайно поверне судно назад, як тiльки виявить мене на борту. Зрештою, в Огастеса – так вiн менi пояснив – не виникло найменшоi пiдозри, що я чогось потребую, до того ж вiн знав, що в разi нагальноi потреби я про себе повiдомлю, постукавши в ляду чи якось так. Отже, добре все обмiркувавши, вiн вирiшив, що менi лiпше залишатися там, де я е, аж поки йому випаде нагода вiдвiдати мене непомiченим. Така нагода, як я вже згадував, трапилася лише на четвертий день пiсля того, як вiн принiс менi годинника, а на сьомий день мого перебування в трюмi. Того разу Огастес спустився вниз, не взявши з собою нi води, нi провiзii, маючи намiр просто покликати мене до люка, а вже потiм пiднятися в каюту й звiдти передати менi припаси. Коли вiн зiйшов у трюм, то вiдразу почув гучне хропiння i зрозумiв, що я мiцно сплю. Прикинувши, коли це могло бути, я дiйшов висновку, що саме тодi я спав першим тяжким сном, потому як повернувся вiд люка з годинником, а отже, я не прокидався принаймнi понад три доби. Тепер я знаю i зi свого недавнього досвiду, i з розповiдей бувалих людей, наскiльки сильну снотворну дiю виявляють смердючi випари риб’ячого жиру в закритому примiщеннi, i коли думаю про жахливi умови трюму, в яких я так довго перебував, i про дуже довгий термiн, протягом якого бриг використовували для китобiйного промислу, я бiльше схильний дивуватися з того, що, заснувши тодi, я взагалi прокинувся, анiж iз того, що проспав без перерви вказаний вище час.

Спершу Огастес покликав мене пошепки, не закриваючи люка, але я не вiдповiв, i тодi вiн опустив ляду й покликав мене голоснiше, далi на весь голос – але я хропiв, не прокидаючись. Вiн не знав, як йому бути.