Тлумачення снів

Пам’ять увi снi

Те, що весь матерiал, який, принаймнi, творить змiст сну, так чи iнакше походить з досвiду, що вiдтворюеться, пригадуеться увi снi, слiд визнати безперечно. Проте хибно було б гадати, що зв’язок наповнення сну з притомним життям можна вiднайти шляхом простого порiвняння. Такий зв’язок потребуе тривалих i ретельних пошукiв i часто залишаеться прихованим. Причина полягае у низцi особливостей, якi виявляе увi снi пам’ять, i якi донинi не поясненi остаточно, хоча iх вiдзначае чимало дослiдникiв. Варто буде уважно розглянути цi особливостi.

Трапляеться, що пояснити по пробудженнi змiст сну, спираючись на особистi знання й досвiд, неможливо. Пам’ятаючи, що саме наснилося, людина не пригадуе, щоб мала щось подiбне у життi. Неяснiсть походження змiсту схиляе повiрити у самопродуктивний характер сновиддя, аж доки – часто, по тривалому часi – новий досвiд вiдтворюе втрачений спогад про попередне переживання i у такий спосiб розкривае джерело сну. Тож слiд визнати, що увi снi ми знаемо i пам’ятаемо речi, недоступнi нашiй пам’ятi у притомному станi [10 - За твердженням Waschide (1911), неодноразово вiдзначалося, що у своiх снах люди вiльнiше i краще, нiж по пробудженнi, розмовляють iноземною мовою (прим.

авт. у вид. з 1916).].

Наочний приклад такого роду з власного досвiду наводить Дельбьоф (Delboeuf, 1885, стор. 170). Вiн побачив увi снi вкритий снiгом двiр власного будинку i знайшов двох похованих пiд снiгом напiвзамерзлих ящiрок. Як любитель тварин, чоловiк зiгрiв маленькi створiння i влаштував iх у невеликiй заглибинi у мурi.

Вiн також дав iм кiлька листочкiв маленькоi папоротi, яка росла на стiнi, знаючи, що тваринки дуже ii люблять. Увi снi вiн знав назву рослини – Asplenium ruta muralis. Сон тривав i, пiсля перемiни теми, знову повернув Дельбьофа до ящiрок. На свiй подив, вiн побачив двох нових звiрят на залишках папоротi. Вiн перевiв погляд на поле i побачив п’яту, а тодi шосту ящiрку, що прямували до нiрки у мурi, й, нарештi, вся дорога вкрилася ящiрками, що сунули у цьому напрямку.

Дельбьоф знав латинськi назви лише для лiчених рослин i, по пробудженнi, не пригадував, що то за Asplenium. На власний неабиякий подив, вiн переконався, що така папороть справдi iснуе. Asplenium ruta muraria – такою виявилася ii точнiша назва, що була трохи спотворена увi снi. Випадковий збiг видавався малоймовiрним, однак Дельбьоф не мiг збагнути, як вiн дiзнався увi снi назву Asplenium.

Сновидiння наснилося у 1862 роцi.