Тлумачення снів

За шiстнадцять рокiв потому фiлософ вiдвiдав одного з друзiв, який показав йому невеличкий альбом з засушеними квiтами, якi у деяких районах Швейцарii продають на згадку туристам. Гортаючи гербарiй, вiн вiднайшов потрiбний спогад, упiзнавши власний почерк у пiдписах пiд рослинами. Тепер зв’язок було встановлено. Сестра згаданого друга вiдвiдала Дельбьофа пiд час своеi весiльноi подорожi 1860 року, за два роки до сну з ящiрками. Саме цей гербарiй вона купила у подарунок братовi, i Дельбьоф – на ii прохання – написав латинськi назви рослин пiд диктування одного ботанiка.

Випадок допомiг Дельбьофу простежити також зв’язок iншого елементу сну з забутим джерелом. У 1877 роцi йому до рук потрапив старий iлюстрований журнал, у якому чоловiк побачив картину процесii ящiрок зi свого сну 1862 року. Примiрник походив з 1861 року, а Дельбьоф пригадав, що на той час вiн пiдписувався на це видання.

Наявнiсть увi снi пам’ятi, недоступноi пробудженiй свiдомостi, настiльки дивовижна i теоретично важлива, що я хотiв би згадати про iншi випадки «гiпермнестичних» снiв.

Морi розповiдае, що йому певний час не йшло з голови слово Mussidan. Вiн знав, що це назва французького мiста, але нiчого бiльше. Якоiсь ночi йому наснилася розмова з особою, яка повiдомила, що вона з Мюсiдана, а на його запитання, де розташований Мюсiдан, вiдповiла, що це повiтове мiсто у департаментi Дордонь. Прокинувшись, Морi не надав ваги вiдомостям зi сну; проте географiчний довiдник пiдтвердив ii цiлковиту поправнiсть. У цьому випадку додаткова iнформацii зi сну справдилася, але забуте джерело знання не було встановлене.

Йессен (Jessen, 1855, стор. 551) переповiдае подiбний випадок з давнiшоi доби: «Сюди ж вiдносимо, зокрема, сон Скалiгера Старшого (за Hennings, 1784, стор. 300), який написав оду на честь видатних веронцiв, а увi снi до нього звернувся чоловiк, який назвався Бруньйолусом, нарiкаючи, що його несправедливо забуто. Хоча Скалiгер не пригадував такого iменi, вiн таки включив його у текст оди, а вiд його сина згодом дiзнався у Веронi, що той Бруньйолус ранiше був там знаним критиком».

Маркiз д’Ерве де Сен-Денi розповiдае про гiпермнестичний сон, особливiсть якого в тому, що iнший, наступний по ньому сон розкривае зв’язок, не визначений у першому снi (за Vaschide, 1911, стор. 232): «Менi колись приснилася юна жiнка з золотавим волоссям, яка розмовляла з моею сестрою, показуючи iй, як гаптувати гладдю.