Тотем і табу

29

Scognumiglio. Цит. с. 15 (прим. авт.).

30

«Questi seriver si distintamente del nibio par che sia mio distino, perche nelia mia prima ricordatione della mia infantia e mi parea che essendo io in culla, che un nibio venissi a me e mi aprissi la bocca colla sua coda e molte volte mi percuotesse con tal coda dentro alle labbra» (Cod. atlant. F. 65 V).

31

Г. Еллiс у в цiлому доброзичливiй рецензii на цей твiр у «Journal of mental science» (липень, 1910) заперечуе проти такого пояснення: дуже ймовiрно, цей спогад Леонардо мае реальнi пiдстави, оскiльки спогади дитинства часто сягають набагато далi у часi, нiж зазвичай вважаеться.

Зрозумiло, великий птах не мав неодмiнно бути саме шулiкою. Я охоче на таку думку пристаю i додам лише припущення, що мати спостерегла прилiт великого птаха до своеi дитини, i могла сприйняти це як важливу прикмету, а згодом неодноразово розповiдала про це синовi, тож вiн запам’ятав ii розповiдь i потiм, як часто трапляеться, мiг сплутати ii зi спогадом про власне враження. Така змiна не шкодить моiй теорii. Фантазii людей про свое дитинство, створенi пiзнiше, спираються найчастiше саме на дрiбнi деталi забутоi реальностi минулого. Тому потрiбен таемний мотив, щоб витягти подробицi минулого з небуття i вiдповiдно переробити, як це сталося у Леонардо з птахом, названим шулiкою, i з його дивними дiями (прим. авт.).

32

Вiд того часу я намагався розшифрувати незрозумiлий спогад про свое дитинство iще однiеi славетноi особистостi.

На перших сторiнках автобiографii гете («Dichtung und Wahrheit») розповiдаеться, як вiн у вiцi приблизно шести рокiв, пiдбурюваний сусiдом, викинув у вiкно iграшковий керамiчний посуд, i той розбився на друзки – ця едина сцена запам’яталася йому з найбiльш раннього дитинства. Нейтральнiсть змiсту цього спогаду, подiбнiсть до спогадiв про дитинство деяких iнших людей i та обставина, що в цiй частинi Гете не згадуе молодшого братика, на момент народження якого йому було три роки i дев’ять мiсяцiв, а на момент його смертi ще не було десяти, спонукало мене взятися до аналiзу цього сну. (Гете згадуе цю дитину згодом, коли змальовуе численнi захворювання дитинства.) Я сподiвався замiнити наочний змiст сну чимсь, що краще пасувало б до цiлiсного тексту Гете i було б гiдне за значенням у вiдповiдному мiсцi бiографii.