Мій бос – ідіот

Вони – зiрки, за якими хочуть iти iншi i яких хочуть наслiдувати.

Проте я також зустрiв нескiнченну кiлькiсть начальникiв, якi були практично нездатнi керувати. Деякi з них насправдi навiть не второпали, чого саме вимагае вiд них iхня ж посада. Можливо, деякi з них можуть з часом навчитися керувати, проте iншу частину з них навчання навiть не цiкавить. Це, на мою думку, означае, що вони ще менш придатнi для своеi посади. Серед них е й непотрiбнi – люди, якi для своiх компанiй е просто зайвими. Вони тiльки заважають.

Причини, чому деякi начальники такi безнадiйнi, вочевидь дуже рiзняться, однак iснують деякi закономiрностi – i нам буде корисно навчитися iх розпiзнавати.

Вiдповiдати, але не мати повноважень

Це все я сам знаю зi свого досвiду, бо я теж колись був працiвником i потрапляв у ситуацii, у яких на мене звалювали багато вiдповiдальностi, але водночас я не мав жодних повноважень. Очiкування начальства неможливо було виконати. Коли щось iшло не так, я чув тiльки догани та скарги, але нi слова похвали тодi, коли щось дуже добре робив.

Я не належу до тих, хто очiкуе визнання та безкоштовних квиткiв у кiно лише за те, що вони виконали свою роботу. Проте коли я робив щось бiльше, нiж на посередньому рiвнi моiх обов’язкiв, було б добре, якби хтось (читай – мiй начальник) звертав на це увагу. Інодi достатньо просто похвалити без слiв – схвальним жестом.

Інодi вимоги були абсурдними. Працiвникам призначалися практично неможливi завдання. І все-таки вiд мене очiкували, що я з усiм впораюся.

Інодi менi це вдавалося, iнколи на мене чекав повний провал.

Ви знаете, як це бувае. Ви не можете справитися з усiм. Інколи все котиться до бiса.

Дуже неприемно бути вимушеним тiльки приймати накази, але, наприклад, не мати можливостi впливати на планування своеi роботи. Також неприемно, коли нiхто не слухае ваших пропозицiй та iдей. Інодi мiй начальник люб’язно мене вислуховував, кивав i вiдповiдав: «Я чую, що ви кажете», i пiсля цiеi фрази починалося: «але…» Ви ж знаете, що це означае, правда? Ваш начальник чи ваша начальниця насправдi кажуть вам: «Я чую, що ти щось базiкаеш, але менi начхати на те, що ти кажеш».

Бос уже ухвалив свое рiшення. То навiщо взагалi цiкавитися моею думкою?

Також можливий сценарiй, коли начальник насправдi слухае вас i каже: «Робiть, як хочете, але якщо щось не вийде, то вiдповiдатимете ви».

Дуже дякую за довiру.

Я нiколи не мiг сидiти мовчки.