Мій бос – ідіот

Особисто мене вивчити питання керування й виробити свiй стиль менеджменту надихнули саме цi направду вкрай поганi начальники. Саме навiть перебування в однiй кiмнатi з деякими з них зводило мене з розуму, що змусило спостерiгати за iхнiми манерами, вивчати iх i робити все навпаки. Це видавалося менi продуманою стратегiю.

Наприклад, у мене був начальник, дверi в кабiнет якого завжди були закритими. Це турбувало мене i моiх колег, i я пообiцяв собi: якщо колись стану начальником й отримаю власний офiс, дверi в мiй кабiнет завжди будуть вiдкритими.

Тож коли це сталося, я весь час тримав дверi вiдчиненими.

Ще один начальник увесь час припускався помилок на роботi. Кожен може помилитися, але як ви реагуете, коли це стаеться? Можна погодитися iз цим фактом i рухатися далi. Не можна звинувачувати у невдачах свiт довкола, тим бiльше – звалювати провину за власнi помилки на своiх працiвникiв. На жаль, я часто бував свiдком таких ситуацiй i тому вирiшив, що нiколи так не вчинятиму. Якщо я повiвся некоректно до пiдлеглого, то просто пiдходив до нього й перепрошував.

Я це роблю й тепер, щоправда, iнодi перед цим менi треба стиснути зуби й хвильку зачекати. Але я думаю, що це також е частиною того, що означае «бути хорошим начальником» – бути вiдповiдальним за своi помилки.

Завдання, що стоять перед начальником у його роботi, можуть спантеличувати. Повiрте, я знаю, про що кажу. А коли симбiоз мiж начальником i його командою перестане iснувати, атмосфера може надовго стати дуже неприемною.

Продавець, який, на жаль, був занадто здiбним

Я сиджу тут i вихваляюся, який я розумний? Уважаю, що маю вiдповiдi на всi запитання? Я – найкращий начальник у всьому свiтi?

Однозначно – нi.

Подумати про такi речi легко, як i пiддатися на таку спокусу. Ви знаете, який зазвичай це мае вигляд, правда? Автор книжки про лiдерство розповiдае довгу iсторiю свого падiння, яке закiнчуеться тим, що iй (або йому) вдалося врятувати себе i компанiю вiд краху завдяки iхнiм надзвичайним навичкам i неймовiрному таланту.

Звiсно ж, так просто нiколи не бувае.

Я отримав свою першу керiвну посаду, коли менi було двадцять чотири роки. Оскiльки я був хорошим продавцем, то менi вдалося дуже добре продати й себе самого. Коли молодий, то маеш багато впевненостi – i я не був винятком. Перед спiвбесiдою на роботу я цiлими днями повторював сам собi промову про моi сили та вмiння. На iнтерв’ю сказав: «Вiзьмiть мене на цю роботу». Так вони i зробили.