Львівська кухня

Важко повiрити, але за свое життя вiн встиг вполювати понад 200 тисяч рiзноманiтних звiрин, чим, зрештою, дуже пишався.

Франц Йосиф I

У Львовi Франц Йосиф І встиг побувати п’ять разiв. Офiцiйнi прийо- ми, вiдвiдання виставок, вiйськових об’ектiв i навiть спостереження за гуцульським весiллям залишали йому надто мало часу для спiлкування зi «своiм народом». Аристократи, чиновники-пiдлабузники робили все можливе, щоб настрiй цiсаря вiд споглядання реального життя, боронь Боже, не погiршився.

А народ таки прагнув контакту. Багато хто був готовий на якiсь неймовiрнi вчинки, аби тiльки наблизитись до «татуська».

Напередоднi його чергового вiзиту, через пресу й оголошення, львiв’янок спецiально застерiгали вiд спроб ефектно млiти i падати вiд екзальтацii до нiг найяснiшого.

На честь чергового вiзиту 1855 року на горi Високий Замок заподатливi пiдданi запалили 18 000 лампок, влаштували святковий феерверк i встигли збудувати кав’ярню, яку в подальшому перетворили на ресторан.

Тим часом, немае жодного свiдчення, що сам Франц Йосиф І якимось особливим чином вiдповiдав старанням мешканцiв Галичини. Ну, може, за винятком того, що пiд час перебування на ii територii, очевидно, лише з поваги до мiсцевих традицiй, волiв iсти украiнський борщ, а не традицiйний для його рацiону бульйон iмператрицi Марii Терезii.

Ну i ще, на вiдмiну вiд своiх вiнценосних попередникiв, вiн, напевно, не плутав мешканцiв Центрально-Європейськоi Галiцii з жителями iспанськоi провiнцii «Galicia».

Тим часом, вiра в «доброго цiсаря» серед простого люду була настiльки великою, що з нею була змушена рахуватись навiть елiта краю. Але, як воно повсякчас було прийнято в Галичинi, це не заваджало заробити на щирих людських почуттях.

Пiд час одного з вiзитiв монарха органiзацiйний комiтет завчасно попередив городян, що «Татуська» можна буде побачити зблизька, але за окрему плату. На площi Галицькiй у Львовi поставили тимчасову трибуну. Ложа для чотирьох коштувала 12 злотих, крiсло в першому ряду – 2,20, усi решта – 1,80, мiсце на лавцi – 1 злотий.

Народ любив свого правителя дивною i незрозумiлою любов’ю, i навiть був готовий за це платити.

Шкода, звичайно, що, попри стабiльнi сентименти, аж до нинiшнього дня Франц Йосиф І так i не дочекався вiд львiв’ян бодай пам’ятноi дошки, яка могла б увiковiчнити його невловиму i постiйну присутнiсть у цьому мiстi.