Львівська кухня

Дослiдники iсторiю та обрядовiсть, а кухарi – можливiсть вiдтворення традицiйних рецептiв у ресторанах.

Один iз засновникiв Клубу галицькоi кухнi – автор цiеi книги Ігор Лильо, – один iз найвiдомiших iсторикiв у Львовi, родовитий галичанин, який iсторiю свого краю знае не лише з книжок, але й на дотик, на запах i на смак. Вiн познайомить вас iз деякими цiкавими людьми, що залишили слiд в iсторii Львова. А вже цi шановнi панове допоможуть вам навчитися готувати щось таке легумiнове, смаколикове, таке типово львiвське, що «най би то всьо качка копнула»…

    Всеволод Полiщук,

     керiвник гастрономiчних проектiв Клубу галицькоi кухнi

Гастрономiчна мандрiвказ Денисом Зубрицьким

Спокуса пiдглянути бодай одним оком у життя «сильних свiту сього» завжди викликатиме велике зацiкавлення.

На чому вони сплять? Що тiшить iхне самолюбство? Урештi, що вони там iдять? Ну хоча б одним оком! Лише на п’ять хвилин! Не знаю, як там iз сьогоднiшнiми владцями, бiльшiсть котрих пiднялися по суспiльнiй сходинцi вiд картоплi з квасним молоком через салат олiв’е i шашлики, а перейшли до споживання фуагри пiд перцiвку.

З iсторiею простiше. Історики дозволяють нам безболiсно пiдглянути в минуле львiвськоi кухнi аж на всю глибину пiдвалiв i коридорiв львiвського магiстрату.

Автор «Хронiки мiста Львова» – Денис Зубрицький – нiколи не оминав теми споживання львiв’янами смаколикiв. Проте завдяки його уважностi ми насамперед знаемо, якi ж власне продукти привозили до мiста у старi добрi часи.

Звiти митниць у XV i першiй половинi XVII столiть показують, що Львiв був перспективним ринком для iмпорту значних обсягiв предметiв розкошi, до котрих варто вiднести й гастрономiчнi лягумiни. Усi вимоги цього попиту були готовi задовольнити численнi купцi вiрменського, грецького чи турецького походження, що прибували до мiста на щорiчнi ярмарки i торги.

Найбiльше уваги митники звертали на найкоштовнiшi з продуктiв – спецii та алкоголь.

З мiсцевих продуктiв найчастiше згадуеться рiзних гатункiв риба, пиво, хлiб, овочi. Через затверджене в XV столiттi «право складу» Львiв перетворився на головнi схiднi ворота Речi Посполитоi. Сюди найчастiше потрапляли цитрусовi та спецii. «Приiхали греки – привезли цитрини» – приказка, яка свiдчить, що цитрину смiливо можна вважати складником львiвськоi кухнi.