Дорога до Оруена

Кiра так захопилася своею промовою, що зовсiм не звернула уваги на те, як чоловiк встав та пiдiйшов до неi впритул.

– Я б iз задоволенням погомонiв з тобою ще, але тiльки не сьогоднi, – промовив вiн, – ти вже пробач.

Мить – i рука дiвчини опинилася немов в лещатах. Скiльки вона не намагалася, вириватися було марно. Чоловiк, з кожною миттю стискаючи своi пальцi на ii зап'ястку все сильнiше, швидко наближався до дверей.

– Цiкаво, а знае про твою домовленiсть капiтан?! Думаю, навряд чи! – закричала Кiра на все горло, – І якщо я раптом залишусь без каюти, то, будь впевнений – i ти теж! Про це я вже подбаю!

Чоловiк зупинився.

– Добре, iншого виходу, як видно, немае.

Повiльно пiдiйшовши до лiжка, вiн знов улiгся та заплющив очi.

– І що це означае? – промовила Кiра, потираючи зап'ясток.

– Це означае, що нi ти нi я не збираемося iти.

– Ну i…

– Розташовуйся, де хочеш. Каюта – тепер спiльна.

Глава 2

Вейн прокинувся i його погляд швидко ковзнув по сторонах: дiвчини в каютi не було.

У пiднесеному настроi чоловiк вийшов на палубу. Спершись на борт корабля, вiн задумався над тим, що ж робити зi снiданком? Їсти хотiлося жахливо, а його останнi припаси було з'iдено ще вчора.

Дiвочий смiх змусив його вiдволiктися вiд своiх думок.

– Доброго ранку, – проходячи повз нього, сказала Кiра.

Зайшовши у каюту слiдом за нею, Вейн вiдчув смачний запах iжi (дiвчина як раз виклала з сумки яблука та свiжий хлiб). «Де вона це все дiстала?», – подумав вiн у нестямi вiд злостi.

– Пригощайся, якщо хочеш, – запропонувала вона.

«Що? Пригощайся? Та вона знущаеться!».

Вейн пройшов, усiвся на лiжко i, подумки смакуючи реакцiю на свою вiдповiдь, промовив:

– Червивi яблука, плiснявий хлiб… мм, смакота.

Привiтний погляд дiвчини рiзко змiнився.

– Не подобаються моi червивi яблука? Добре, тiльки питати я бiльше не збираюся, – i вона взялася за iжу.

Ледь стримуючи свiй гнiв, Вейн повiльно вийшов з каюти. Вiн пройшов кораблем, зупинився. Їжу все одно треба було десь добути. А яким чином? Ну, едине, що вiн може – це запропонувати себе у якостi робiтника. Адже на кораблi мае знайтись якась робота?

Побачивши декiлькох людей, Вейн попрямував до них, але серед них був один знайомий – з темним волоссям, невисокого зросту.