Демони Сонця

Взагалi-то, папупаутян теж двое було – Коца i Тоца, але десь до дев'ятого класу вони були пов'язанi одним бiополем. – Не можна, чи що, конкретно сказати: мовляв, комета впала?

– Точно цього нiхто не знае, – гойднулася Синусоiда Пi. – Жодних залишкiв цього небесного тiла поки що не знайдено. І це, до речi, дало пiдгрунтя для виникнення безлiчi, найфантастичнiших, гiпотез.

– Яких? – зацiкавлено запахнув огiрками Плюмм – ходяча рослина з Люмбару, планети потрiйного помаранчевого гiганта в Сузiр'i Гiдри.

– Рiзноманiтних.

Їх налiчуеться десь близько восьми десяткiв. Тут i вибух антиречовини, i зiткнення з сонячним плазмоiдом, i, навiть, аварiя НЛО.

– Казки! – фуркнула Йеванджi Лай – розумна прямоходяча собака з планети Нджай. Для друзiв просто Йева. – І вiрить же хтось у них!

– Ну, – зазмiiлася директорка, – казками, скорiше, можна назвати лише найпершi оповiдки про падiння Тунгуського метеориту. Мiсцевi мешканцi вважали, що до них, у виглядi залiзного птаха, увесь у вогнi та громi, зiйшов бог Агди.

Вiн метав на землю блискавки, аби покарати ними грiшний народ.

– Темрява! – знову фуркнула Йева, махнувши лапою з наманiкюреними кiгтями.

Шкети схвально загомонiли.

– Тихо, тихо!.. Зараз подивимося, яка ви не темрява, – глузливо хитнулася Синусоiда Пi. – Я дам вам ввiднi – ймовiрну масу метеорита, швидкiсть, кут входження в земну атмосферу, i попрошу вас вирахувати мiсце його падiння. А потiм ми облетимо всi мiсця ваших обчислень. Практика доводить, що iх буде багато. Але, може, хтось таки й правильно щось вирахуе.

Отже, попрошу всiх розбитися на пари: з КоцаТоцею все зрозумiло, Йеванджi Лай працюе з Микиткою, Плюмм з…

За декiлька хвилин на галявинi настала тиша. А ще хвилин за п'ятнадцять Йева задихала на вухо Микитцi:

– Слухай-но, а якщо ми неправильно мiсце падiння цiеi каменюки обчислимо?

– Ну, переобчислювати, напевно, змусять…

– А якщо мiсце обчислене в якiйсь там печерi печернiй виявиться? Нам потiм шкети проходу не дадуть. Засмiють.

– Так щоб не засмiяли, округляй, округляй результат правильно.

– Ось. Округлила. Цiкаво, а що у цiй географiчнiй точцi географiчно розташовано? Слухай, давай-но, поки ще всi рахують, тихесенько туди злiтаемо. Обдивимось. Щоб потiм усе було… як це?… чiкi-пiкi, о!

– А як Синусоiда помiтить?

– Так iй зараз не до цього! А ми швидесенько – дивись, справ-то на п'ять хвилин. Туди – й назад. Я, загалом, у результатi впевнена, але про всяк випадок…

Микитка озирнувся.