Казки

Вони обiйшли декiлька галявинок i раптом надибали на дуже товстого борсука, який спав пiд дуже товстим деревом.

– Треба його розбудити! – рiшуче прогавкало цуценя i наблизилось до борсука.

Борсук спав так мiцно, що цуценятi довелося гавкати йому у вухо хвилин п’ять, поки той вiдкрив очi.

– Вибачте, що ми вас турбуемо, – звернувся до нього Рижик. – Ви не пiдкажете, звiдки це так смачно пахне?

Борсук, незадоволений, що його розбудили, лiниво поворухнув задньою лапою i показав нею, звiдки йде запах.

Васько з Рижиком пiшли у вказаному напрямку. Чим далi вони йшли, тим теплiше ставало в лiсi i тим смачнiше пахло. На шляху вони побачили ще кiлькох товстих борсукiв, якi спали пiд деревами. Друзi йшли i йшли, поки не зустрiли ще одного борсука, який повiльно i лiниво рухався iм назустрiч.

– Вибачте, ви не пiдкажете… – швидко заговорило цуценя.

– Нi-i-i, не пiдкажу… – перебив його борсук. – А що ви хочете?

– Ми хочемо iсти, – сказало кошеня.

– Тодi пiдкажу… – лiниво усмiхнувся борсук.

 – Нема нiчого важливiшого-о за снiданок, обiд i вечерю… Давайте я навi-iть вас проведу туди-и…

Борсук дуже повiльно повернувся i, ледве пересуваючи лапи, поплентався назад. Друзi пiшли за ним.

– Я сьогоднi дуже втоми-и-ився, – не озираючись говорив борсук. – Довелося поiсти на завтра i пiслязавтра наперед. Хочу трохи виспатись…

– У вас багато справ? – спитав Васько.

– Звичайно-о-о… – протягнув борсук. – Ось ви пробували коли-небудь з’iсти за один раз двадцять сосисок?

– Нi, – чесно зiзналося кошеня.

– А менi доводиться… – сказав борсук i голосно позiхнув.

Вони вийшли на околицю лiсу. Пiд незвично товстим деревом стояв стiл, а на ньому лежала гора сосисок.

– Ого! – заволав Рижик. – Звiдки iх стiльки?

– Дiти принося-ять! – ще раз позiхнув борсук. – Вони приносять нам сосиски, а за це ми дозволяемо iм нас гладити, скiльки вони захочуть.

– Яке дивне мiсце! – вигукнуло кошеня.

– Звичайне казково-сосискове мiсце, – сказав борсук.

Цуценя i кошеня наiлись досхочу. Сосиски були страшенно смачними, i Васьцi здалось, що вони змогли б з’iсти i двадцять, i навiть тридцять штук.

Борсук терпляче чекав, поки друзi наiдяться. Вiн стояв, вiдвертаючись вiд сосискового столу, але врештi-решт не витримав i з’iв iще штук десять.

– Ну як, наiлися? – спитав вiн, дожовуючи останню сосиску.

– Звичайно! Ще й як! – вiдповiли друзi.

– Тодi ходiмо знайдемо гарнi мiсця для вiдпочинку.