Казки добрих сусідів. Караванбаші. Туркменські народні казки

Потiм знову прояснилося, i Маммедджан забрав iз собою перi[12 - Перi – красуня.], хурджин з намистом i повернувся додому.

Купив Маммедджан на базарi тканину i сказав своiй дружинi:

– Дiвчина не вмiе шити сукню, поший ти.

– Нехай шие сама! – вiдповiла дружина. – Що, у неi рук немае?

Маммедджан вiднiс хановi намисто, а на зворотному шляху запропонував однiй старiй:

– Тiтонько, приходь до нас шити сукню. Дамо тобi кiлька кранiв[13 - Кран – перська срiбна монета, одна десята частина тумана (туман – перська золота монета).

].

– Добре, синку, – вiдповiдала стара.

Прийшла вона до Маммедджана додому, взяла тканину i ножицi, та замiсть тканини розрiзала собi руку. Тодi пiшла стара до хана, показала йому руку i сказала:

– Хан-ага, ти знаеш новини – ранiше у Маммедджана була одна дружина, а тепер стало двi. І ось поглянь: задивилася я на iхню красу i не помiтила, як порiзала руку.

– Ідiть покличте Маммедджана! – наказав хан.

Маммедджана покликали, i хан сказав йому.

– Маммедджане, ти маеш добути менi молоко левиць i тигриць.

Це лiки для моеi матерi. Даю тобi три днi. Якщо не добудеш – обов’язково тебе страчу!

Маммедджан повернувся додому сумний-пресумний.

– Чому ти пригнiчений? – запитала його перi.

– Хан велить менi добути молоко левиць i тигриць, – вiдповiдав Маммедджан.

Тодi перi сказала:

– Хiба через це плачуть? Іди у таке-то мiсце: там лежить старий лев iз скалкою в лапi. Ти вiзьми iз собою щипцi i шило, пiдкрадися тихенько i витягни скалку. Потiм сховайся, i що б лев не говорив, не показуйся.

Тiльки тодi, коли прокаже iм’я Сулеймана[14 - Сулейман – бiблiйний цар Соломон, який, за численними легендами, розповсюдженими у народiв мусульманського Сходу, був надiлений владою над усiма чарiвними силами. Окрiм того, вiн розумiв мову птахiв i звiрiв, був надзвичайно мудрим i багатим. Ім’я Сулеймана, який за релiгiйною традицiею вважався правовiрним i був пророком Аллаха, увiйшло в Коран, чим i пояснюеться його популярнiсть на мусульманському Сходi. ], ти можеш вийти, i вiн виконае все, що тобi треба.

Як було сказано, Маммедджан вирушив туди, пiдiбрався до лева i витягнув з його лапи скалку.

– Гей, хто це? Ти помреш! – крикнув лев.

Та вiдповiдi не було. Тодi нарештi лев промовив iм’я Сулей- мана, i Маммедджан пiдiйшов до нього.

– Ну, чоловiче, – заговорив лев, – ти зробив для мене таке добре дiло. Проси тепер, що тобi треба, я все виконаю.

– Менi треба левине молоко, – сказав Маммедджан.