Казки добрих сусідів. Караванбаші. Туркменські народні казки

І ось коли вiн так сидiв, раптом увiйшла дiвчина, випрала одяг i почала готувати iжу. Тодi брат вийшов iз закутка, де ховався, i запитав.

– Ти людина чи дух?

– Я не дух, я ваша сестра, – вiдповiла Ак-Памик.

Так вони познайомились. Повернулися iншi брати i дуже зрадiли, що у них е сестра.

– Залишайся жити в нашiй печерi! – сказали вони Ак-Памик.

Брати приносили з полювання м’ясо i турбувалися про свою сестру. Якось вони знову пiшли на полювання, Ак-Памик подалася до струмка. Коли вона повернулася, то виявилося, що вогонь у вогнищi згас.

«Що робити?» – подумала Ак-Памик. Вона вийшла надвiр, роззирнулася довкола i побачила вдалинi димок. «Вiзьму там вогню», – вирiшила Ак-Памик i вирушила туди. Увiйшла вона в дiм, привiталася. А в домi жив старий сивий дев. Побачив вiн Ак-Памик i сказав:

– Якби ти зi мною не привiталася, я б тебе миттю проковтнув. Пiдiйди, ягнятко, та пошукай у мене в головi.

От Ак-Памик пошукала трохи у нього в головi i сказала:

– Я прийшла за вогнем. Якщо у тебе е, дай менi!

– Тримай свою пелену, – вiдповiдае дев.

Ак-Памик пiдставила пелену. Дев поклав туди попiл, а зверху – жарини i сказав:

– Іди, дочко, бувай здорова!

Забрала Ак-Памик усе те i пiшла назад. А у неi в пеленi вiд вогню зробилася дiра, i з неi потроху сипався попiл, позначаючи слiд. Ак-Памик того не знала. Вона повернулася в печеру, приготувала iжу. Потiм прийшли брати.

Уранцi брати знову подалися в гори. А дев вистежив Ак-Памик за попелом i прийшов до печери.

Ак-Памик помiтила його ще здалеку. Вона замкнула дверi i почала чекати. Тодi дев сказав iй:

– Просунь крiзь дверi палець!

Ак-Памик просунула палець. Дев мiцно ухопив його, прокусив зубами i почав смоктати кров.

– Якщо скажеш про це братам – з’iм тебе! – пригрозив дев i пiшов.

Ак-Памик дуже злякалася i нiчого не сказала братам. А дев почав приходити кожного дня i смоктати у неi з пальця кров. Ак-Памик худла з кожним днем.

– Гей, кiзонько, що з тобою? – запитували у неi брати.

Ак-Памик нiчого не вiдповiдала. Тодi брати змовились:

– Давайте заховаемось де-небудь i дiзнаемось, у чому справа.

І ось, замiсть того щоб пiти на полювання, вони заховалися i причаiлися. Ак-Памик поробила все, замкнула дверi i почала чекати. У звичний час, як завжди, прийшов дев, який вже звик смоктати кров, i закричав:

– Вiдкрий дверi!

Тодi сiм братiв кинулися зусiбiч на дева i порубали його на тисячу шматкiв. Стогони дева долiтали до неба.